КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-5590/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Бабоїд О.М.     

Суддя-доповідач:  Мельничук В.П.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"31" січня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                     Головуючого-судді:                                               Мельничука В.П.

                                           суддів:                                                 Бабенка К.А.., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Просила суд визнати неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку доплати основної пенсії як постраждалому від наслідків аварії на ЧАЕС, зобов’язати відповідача донарахувати  та виплатити вказаний вид соціальних виплат. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на доплату до основної пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, але відповідачем вказані виплати проводяться в значно нижчому розмірі, тому позивач і просить зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії та доплати до пенсії.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

        Крім цього, відповідачем подано клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на вказане вище судове рішення.

        Враховуючи наявні в матеріалах справи докази про час отримання останнім копії постанови суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга відповідачем подана вчасно.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції  – без змін з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на перерахунок та виплату доплати до пенсії, як особа віднесена до 3 категорії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 3 категорії, є пенсіонером по віку.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 даної статті, у відповідності якій дана доплата встановлюється в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.

За таких обставин правильними  є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, при визначенні розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача щодо вирішення судом спору на майбутній час, оскільки останнім не зазначено кінцевого терміну здійснення позивачу спірних виплат з огляду на наступне.

Спірні виплати розпорядженням Управління Пенсійного  фонду призначаються  на невизначений строк, а тому не можуть бути обмежені проміжком часу, оскільки їх нарахування та виплата може залежати лише від чинності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і безпосередньо пов’язані з терміном виплати пенсії позивачу.

Тобто, жодний державний орган, в тому числі і суд, не наділений повноваженнями обмежувати або позбавляти позивача права на отримання спірних виплат у зазначеному вище розмірі інакше, ніж шляхом внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Верховною Радою України у порядку та в спосіб, визначений чинним законодавством України та відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Отже, законодавством не встановлено ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії вбачається, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунку). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не було обмежено строк здійснення даних виплат.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

За змістом ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року – без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Мельничук В.П.

Судді:                                                                                              Бабенко К.А
                                                                                                              Федотов І.В.