Справа № 204/5986/25

Провадження № 1-кс/204/1671/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря      ОСОБА_2

за участю прокурора     ОСОБА_3

за участю адвоката ОСОБА_4

за участю підозрюваної           ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Полтава, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

7 червня 2025 року старший слідчий в ОВС СВ Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з першим заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування № 22025040000000489 від 04.04.2025 за підозрою ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 15. ч. 2 ст. 258 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України. Досудовим розслідування встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час. З невстановленого досудовим розслідуванням часу представниками спеціальної служби іноземної держави – Федеральної служби безпеки Російської Федерації посилено ведеться розвідувально-підривна діяльність проти України, що полягає: в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо. При цьому, представники спеціальних служб Російської Федерації, усвідомлюючи перевагу вчинення злочинів, які можуть призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, а також які завдають шкоди життю та здоров`ю громадян України, у тому числі військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів та представників інших передбачених законодавством України військових формувань, з метою ослаблення держави, у невстановлений спосіб підшукували осіб, негативно налаштованих стосовно державної влади України. Так, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, але не пізніше 06.06.2025, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з мотивів непогодження з політикою представників державної влади України використовуючи власний обліковий запис « ОСОБА_9 » у соціальній мережі «Telegram» зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_1 » встановила зв`язок з невстановленою в ході досудового розслідування особою, імовірно представником спеціальних служб російської федерації, користувачем облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 », з метою здійснення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створює небезпеку для життя людини та отримала завдання щодо закладки саморобного вибухового пристрою далі (СВП) у м. Самар, Дніпропетровської області. У подальшому у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 06.06.2025, невстановлена в ході досудового розслідування особа, імовірно представник спеціальних служб російської федерації, користувач облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 » запропонував громадянці України ОСОБА_5 , прибути до м. Самар, Дніпропетровської області, для здійснення модернізації та подальшого встановлення саморобного вибухового пристрою, для вчинення в подальшому терористичного акту у м. Самар, Дніпропетровської області, на що громадянка України ОСОБА_5 маючи вкрай негативне ставлення до державної влади та Збройних сил України погодилась. У свою чергу, у ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з невстановленою в ході досудового розслідування особою, виник спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, тобто вчинення дій спрямованих на вчинення вибуху, який створює небезпеку для життя та здоров`я людей, а також може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, вчиненого за попередньою групою осіб. Так, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, але не пізніше 06.06.2025 на виконання завдання невстановленої в ході досудового розслідування особи, імовірно представника спеціальних служб російської федерації, користувача облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 » прибула до м. Самар Дніпропетровської області, з метою вчинення терористичного акту на території міста. У подальшому, ОСОБА_5 виконуючи завдання невстановленої в ході досудового розслідування особи, імовірно представника спеціальних служб російської федерації, користувача облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 » отримавши координати місця зберігання СВП та детальний план активації СВП, шляхом приєднання мобільного терміналу до СВП за допомогою проводів прибула до місця розташування СВП, за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська 41, який заходився у багажному відділенні мопеду чорного кольору марки «Honda Lead». У подальшому, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 06.06.2025 виконуючи завдання невстановленої в ході досудового розслідування особи, користувача облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 », відчинила багажний відділ вказаного мопеду, усвідомлюючи що в ньому міститься СВП, за попередньою змовою групою осіб, керуючись виникненим злочинним умислом, що спрямований на вчинення терористичного акту, тобто вчинення дій спрямованих на вчинення вибуху, який створює небезпеку для життя та здоров`я людей, а також може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, розуміючи наслідки та бажаючи їх настання здійснила під`єднання мобільного терміналу до СВП шляхом приєднання проводів до нього, чим завершила виготовлення СВП та привела в готовність до здійснення вибуху. Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою змовою групою осіб з невстановленою в ході досудового розслідування особою, користувачем облікового запису «[D][ж][о][к][е][р]» соціальної мережі «Telegram», зареєстрований за номером мобільного оператора « НОМЕР_2 », реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, тобто вчинення дій спрямованих на вчинення вибуху, з метою створення небезпеки для життя та здоров`я людей, та настання інших тяжких наслідків, 06.06.2025, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська 41, завершила виготовлення СВП та привела його у готовність до вибуху, для подальшого здійснення терористичного акту на території м. Самар, Дніпропетровської області. 06 червня 2025 року протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена, а останню затримано працівниками Служби безпеки України у Дніпропетровській області в порядку ст. 208 КПК України, та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України. Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, у закінченому замаху до вчинення терористичного акту, тобто закінченого замаху до вчинення вибуху, який створює небезпеку для життя та здоров`я людей, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчинений за попередньому змовою групою осіб.

Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 06.06.2025, за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом затримання особи ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні злочину від 06.06.2025; повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 06.06.2025; відповідями на доручення з ВКІБ Управління СБ України у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст.183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого під час дії воєнного стану в Україні. Таким чином, сторона обвинувачення, повідомивши ОСОБА_5 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваної покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчинення інкримінованого або вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вважає за необхідне застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, інкримінований ОСОБА_5 злочин, вчинений під час дії воєнного стану в Україні. Крім того, невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що в період запровадження в Україні режиму воєнного стану, остання може продовжувати вчиняти протиправну діяльності, яка спрямована вчинення терористичних актів, які створює небезпеку для життя та здоров`я людей, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні триваючого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України. Крім того, підозрювана діяла з корисливих мотивів, що свідчить про те, що остання для отримання протиправної вигоди може продовжити вчиняти протиправну діяльність. Так, хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити особу правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні злочинів, оскільки очевидно, що ОСОБА_5 у своїй протиправній діяльності діяла не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб. Таким чином, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати прибуття до органу досудового розслідування для проведення процесуальних дій. Отримавши матеріали обґрунтування підозри та перебуваючи на волі існує ризик, що ОСОБА_5 може розголосити відомості досудового розслідування та надавати вказівки іншим особам, які причетні до скоєння вказаного злочину, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, виконанню необхідних слідчих та розшукових дій. У зв`язку з викладеним, до підозрюваної ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрювана заперечувала проти задоволення клопотання.

Захисник підозрюваної підтримав позицію підзахисної, заперечував проти задоволення клопотання, оскільки підозра жодним чином не обґрунтована, доказів вчинення злочину підозрюваною не надано. Затримання підозрюваної було здійснено незаконно о 9 год. 40 хв. з моменту початку проведення огляду місця події, тоді як в протоколі затримання, зазначено час затримання 13 од. 30 хв. Зазначені в клопотанні ризики немають жодного належного підтвердження.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється або ж вчинити нове кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність всіх зазначених ризиків.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Що стосується посилань захисника підозрюваної на необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У зв`язку з викладеним, доводи захисника підозрюваної про необґрунтовану підозру є безпідставними.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи її вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється або ж вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 7 липня 2025 року.

Ухвалу направити до СВ Служби безпеки України в Дніпропетровській області для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1