Справа № 2-а-250/12

Постанова  

іменем України

 26.01.2012

суддя Деснянського районного суду  м. Києва Сенюта В.О. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту  населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся  до суду з адміністративним позовом, який містив вимоги про визнання дій відповідачів  неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2011 рік.

Представник Управління праці та соціального захисту  населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації надали суду свої заперечення, відповідно до яких дії – Управління не суперечать вимогам чинного законодавства.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надала суду письмові заперечення, в яких вказано, що до центру не надходило розпорядження щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС  суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус евакуйованого у 1986 році із зони відчуження та перебуває на обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення встановлена в таких розмірах:

- інвалідам 1 та 2 групи – п’ять мінімальних заробітних плат;

- інвалідам 3 групи, дітям-інвалідам – чотири мінімальні заробітні плати;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат;

- 3 категорії – три мінімальні заробітні плати;

- кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків – три мінімальні заробітні плати;

- евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей – три мінімальні заробітні плати.

          Однак на підставі ст. 117 Конституції України та ст.ст. 62, 67 Закону Кабінет Міністрів України видав постанову від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановив наступні розміри щорічної допомоги на оздоровлення:

-          інвалідам 1 та 2 групи – 120 грн.;

-          учасникам ліквідації 2 категорії – 100 грн.;

-          інвалідам 3 групи – 90 грн.;

-          учасникам ліквідації 3 категорії, кожній дитині, яка втратила одного з батьків, евакуйованим у 1986 році, включаючи дітей – 75 грн.

          Тобто позивачу щорічна допомога на оздоровлення була виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, якою розмір щорічної допомоги на оздоровлення був зменшений у порівнянні з Законом, який регулює дані правовідносини.            

          Разом з тим, відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

          В ч. 1 ст. 67 вищевказаного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

          Тобто, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, в тому числі змінювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, визначений ст. 48 даного Закону, а надано право на роз’яснення цього Закону. Суд не бере до уваги доводи відповідачів, викладені в його письмових запереченнях, про те, що встановлення конкретних (зменшених) сум компенсацій і допомоги, допомоги на оздоровлення Кабінетом Міністрів України є виконанням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вказані дії Кабінету Міністрів України не сприяють реалізації встановлених Законом прав і гарантій, а змінюють та коректують встановлені цим законом права та гарантії в бік їх зменшення, чим порушують норми Закону, оскільки в ст. 71 чітко встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які приймаються Верховною Радою України.

          Таким чином суд вважає, що здійснення виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, не є правомірним, оскільки не відповідає нормам законів України та Конституції України, як основного закону держави. До того ж відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема основи соціального захисту, а в ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, і право делегувати свої повноваження іншим державним органам парламенту Конституцією України не надано.

          А Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який саме здійснює виплату щорічної допомоги на оздоровлення був вимушений здійснити виплату відповідно до нарахувань здійснених Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянського району в м. Києві .

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 94, 104, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту  населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації – протиправними.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту  населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 3 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.

Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат – протиправними.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 3 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням  проведених виплат.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з моменту отримання копії постанови.

Суддя :