Справа №22-ц-2582/11Головуючий у І інстанціїОрел А.С.
Категорія51Доповідач у 2 інстанції Приходько
20.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
18 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: судді: Приходька К.П..,
суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Вішик О.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Фонд комунального майна» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Фонд комунального майна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
у листопаді 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 жовтня 2010 року її було звільнено з посади спеціаліста документації у зв’язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України, але в період її тимчасової непрацездатності.
Вважаючи таке звільнення незаконним, ОСОБА_2 просила суд поновити її на роботі в комунальному підприємстві «Фонд комунального майна»на посаді спеціаліста з документації, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2010 року по день винесення судом рішення, стягнути на відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді спеціаліста з документації. Стягнуто з комунального підприємства «Фонд комунального майна» на користь позивачки 2 263 грн. на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Додатковим рішенням Славутицького міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року рішення від 10 грудня 2010 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді спеціаліста з документації допущено до негайного виконання.
Відповідачем подана апеляційна скарга на рішення суду, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу комунального підприємства «Фонд комунального майна»№1 від 04.02.2003 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду спеціаліста з договірної діяльності та тендерної документації з 4 лютого 2003 року.
Наказом підприємства №10 від 07.05.2003 року ОСОБА_2 була переведена на посаду спеціаліста з документації з 01 червня 2003 року.
Наказом комунального підприємства «Фонд комунального майна»від 19.10.2010 року №54-К ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади з 19 жовтня 2010 року у зв’язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
Згідно листка непрацездатності серії АБТ №151953 виданого 28 жовтня 2010 року лікувальним закладом ДП «СМСЧ-5»м. Славутича та виписного епікризу з карти стаціонарного хворого №3230, ОСОБА_2 з 18 жовтня 2010 року по 28 жовтня 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні.
Суд першої інстанції з посиланням на ст.40 КЗпП України прийшов до висновку, що в ході звільнення позивачки адміністрація підприємства допустила порушення вказаної норми матеріального права, звільнивши останню в період її тимчасової непрацездатності, тому задовольнив вимоги.
Також з посиланням на вимоги ч.2 ст.235 КЗпП України суд стягнув з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду і також вважає, що в ході звільнення позивачки відповідач допустив порушення вимог трудового законодавств, на які посилався суд першої інстанції.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом ч.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачка, маючи можливість повідомити про знаходження з 18 жовтня 2010 року на лікарняному листі, цього не зробила.
Але, такі доводи апелянта є неправомірними та безпідставними, оскільки, як правильно зауважив суд першої інстанції, ч.2 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням»не зобов’язує працівника повідомляти про його тимчасову непрацездатність.
Зазначені висновки суду щодо незаконності звільнення ОСОБА_2 з підстави, передбаченої ч.3 ст.40 КЗпП України, відповідають фактичним обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовано.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, не повно з’ясувавши обставини справи, не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія, -
ухвалила :
апеляційну скаргу комунального підприємства «Фонд комунального майна»відхилити, рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді