Справа №22-ц-1031/11Головуючий у І інстанціїОладько С.І.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Приходько
20.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
28 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Приходька К.П.,
суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
встановила :
у серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду про стягнення з відповідачів 6120 грн. майнової шкоду, 1157,64 грн. за послуги КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»та 3000 грн. моральної шкоди. Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом переносу свого паркану та гаражних воріт таким чином, щоб не перешкоджати її вільному доступу на її приватну власність та зобов’язати ОСОБА_3 встановити свій паркан згідно свого акту власності на землю.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона отримала від спадкодавця ОСОБА_5 частину житлового будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Внаслідок чого отримала у спадок і земельну ділянку для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку площею 0,0773га. Після оформлення спадщини згідно Державного акту позивачка поставила дворовий паркан на межі суміжних земельних ділянок її та відповідачів. Але останніми даний паркан був зруйнований, у зв»язку з чим позивачка не має вільного доступу до своєї земельної ділянки та позбавлена можливості користуватися своєю земельною ділянкою як повноцінний її власник, що є порушенням її прав як землевласника. Своїми діями відповідачі завдали позивачці матеріальної та моральної шкоди, яка полягає в душевних переживаннях та хвилюваннях.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками житлового будинок АДРЕСА_1 Позивачці згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2009 року належить 23/50 частин даного будинку та 0,0773га., земельної ділянки для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку. Спір між сторонами виник щодо паркану, поставивши який, позивачка намагалася відгородити свою частину земельної ділянки, на що відповідачі не надають згоди за відсутності на це правових підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги є недоведеними в силу ст.60 ЦПК України.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Позивачка в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не була врахована та обставина, що старий і новий паркан знаходилися на її земельній ділянці, тому вона має право зруйнувати та встановити їх без згоди відповідачів. Факт вчинення відповідачами протиправних дій пов’язаних з руйнуванням дворового паркану підтверджується матеріалами перевірки ОСОБА_6 А погіршення психологічного та фізичного стану позивачки підтверджується численними довідками про стан її здоров’я.
Проте, такі доводи позивачки не мають ні правового, ні документального підтвердження та скасовуються матеріалами справи.
Позивачкою у справі не надано достатніх та належних доказів того, що їй у визначеному законом порядку відводилася спірна земельна ділянка в натурі на місцевості як це передбачено ст.ст.125,126 ЗК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність позивачкою своїх позовних вимог.
ОСОБА_2 визнає себе землевласником на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2009 року, але як правильно зауважив суд першої інстанції, після прийняття спадщини позивачка не отримала державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та не зареєструвала своє право власності в передбаченому законом порядку.
Разом з тим, позивачка не надала достатніх та допустимих доказів того, що їй у визначеному законом порядку відводилася спірна земельна ділянка в натурі на місцевості як це передбачено ст.ст.125,126 ЗК України.
Тому вимагати встановлення паркану є безпідставним та практично неможливим, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про отримання і відповідачами державного акту на земельну ділянку та відведення її меж в натурі на місцевості.
Позивачка посилається на матеріали перевірки ОСОБА_6, якими підтверджується факт вчинення відповідачами протиправних дій пов’язаних з руйнуванням дворового паркану.
Проте, наведені доводи позивачки є суперечливими та не відповідають дійсності. Оскільки в матеріалах справи знаходяться матеріали перевірки ОСОБА_6 ГУ МВС України в Київській області №3989 від 14.07.2010 року, відповідно до яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю у зібраних матеріалах фактичних даних, що вказують на вчинення злочину, передбаченого ст.ст.129,194,296 КК України.
Більш того, доводи позивачки спростовуються і показаннями свідків.
Тому, немає жодних підстав стверджувати про протиправність дій відповідачів та стягнення на підставі ст.ст.1166,1167 ЦК України майнової та моральної шкоди.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.
Оскільки, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія, -
ухвалила :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді