Справа №22-ц-4642/11Головуючий у І інстанціїЛинник В.Я.
Категорія36Доповідач у 2 інстанції Приходько
21.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
09 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Іванової І.В.,
при секретарі Мариняко М.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов’язання виконання умов договору,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила :
у березні 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що вони відповідачем є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
З метою прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту належності квартири спадкодавцю та визнання права власності на спадщину за ОСОБА_3
Рішення суду від 26.12.2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, було оскаржено позивачкою до суду апеляційної інстанції, який своєю ухвалою скасував рішення суду першої інстанції і направив справу на новий судовий розгляд.
З метою прийняття спадщини вона звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної області, але їй було відмовлено оскільки, нею було пропущено строк на прийняття спадщини.
Позивачка звернулася з позовом до суду для отримання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, і рішенням суду від 25.07.2009 року їй було визначено додатковий строк для подання заяви про прийти спадщини.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, який її задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції від 25.07.2009 року та ухвалив нове рішення, про відмову у задоволенні її позовних вимог.
Вказане рішення апеляційного суду позивачкою було оскаржене до суду касаційної інстанції.
Під час розгляду зазначених справ між нею та відповідачем було укладено угоду про те, що вона вмовляється від касаційної скарги, а відповідач здійснює відчуження в її користь 1\2 частину спадкової квартири після оформлення спадщини. На підтвердження досягнутої згоди відповідач написав розписку від 05.01.2010 року. На виконання своїх зобов’язань вона подала до Верховного Суді України заяву про повернення касаційної скарги.
15.02.2010р. рішенням Ірпінського міського суд позов ОСОБА_3 задоволений, встановлений факт належності квартири спадкодавцю, визнав право власності на спадщину за законом за ОСОБА_3
Після набрання рішенням законної сили відповідач ухиляється від виконання умов договору, і тому позивачка просить суд зобов’язати ОСОБА_3 виконати умови договору, а саме: відчужити на її користь 1\2 частину спірної квартири.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2011 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
З метою прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту належності квартири спадкодавцю та визнання права власності на спадщину за ОСОБА_3
Рішення суду від 26.12.2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, було оскаржено позивачкою до суду апеляційної інстанції, який своєю ухвалою скасував рішення суду першої інстанції і направив справу на новий судовий розгляд.
З метою прийняття спадщини вона звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної області, але їй було відмовлено оскільки, нею було пропущено строк на прийняття спадщини.
Позивачка звернулася з позовом до суду для отримання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, і рішенням суду від 25.07.2009 року їй було визначено додатковий строк для подання заяви про прийти спадщини.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, який її задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції від 25.07.2009 року та ухвалив нове рішення, про відмову у задоволенні її позовних вимог.
Вказане рішення апеляційного суду позивачкою було оскаржене до суду касаційної інстанції.
Під час розгляду зазначених справ між нею та відповідачем було укладено угоду про те, що вона вмовляється від касаційної скарги, а відповідач здійснює відчуження в її користь 1\2 частину спадкової квартири після оформлення спадщини. На підтвердження досягнутої згоди відповідач написав розписку від 05.01.2010 року. На виконання своїх зобов’язань вона подала до Верховного Суді України заяву про повернення касаційної скарги.
15.02.2010 р. рішенням Ірпінського міського суд позов ОСОБА_3 задоволений, встановлений факт належності квартири спадкодавцю, визнав право власності на спадщину за законом за ОСОБА_3
Зазначені обставини визнаються сторонами по справі, атому не підлягають доведенню в суді.
Після набрання рішенням законної сили відповідач ухиляється від виконання умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.626 ЦК України договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе і обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них. а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Згідно з абз.1. ч.4 ст.635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У ньому разі визнання такого правочину недійсним суд не вимагається.
Згідно з ч.1 ст.219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних тих, що пов’язані з його недійсністю.
Виходячи з наведених норм закону та встановлених судом обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідачем шляхом складання розписки від 05.01.2010 року було вчинено односторонній правочин, який слід розцінювати як попередній договір по відчуженню нерухомого майна в майбутньому на користь позивачки.
Враховуючи, що даний документ, розписка від 05.01.2010 року, не посвідчений в нотаріальному порядку, віє є нікчемі, таким, що не створює юридичних наслідків.
Крім того, примушення до виконання зобов’язання, що ґрунтується на попередньому договорі, Цивільним кодексом України не передбачено.
Виходячи з вище викладеного, посилання позивачки на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення не приймаються судом до уваги, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом об’єктивно, повно та всебічно досліджені всі обставини справи, оцінені доводи сторін у відповідності до вимог чинного законодавства.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія, -
ухвалила :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді