У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Макарчука М.А., Маляренка А.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 3 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року сталося зіткнення автомобілів, а саме ВАЗ 21150 під керуванням ОСОБА_8, автомобіля Ford Transit під його керуванням та автомобіля М-21 під керуванням ОСОБА_9 Дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. У результаті зіткнення його автомобілю Ford Transit заподіяні ушкодження, вартість відновлювальних робіт складає 5 тис. грн. Крім того, позивачу заподіяно й моральну шкоду, яку він оцінює в 1 500 грн. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_6 просив стягнути з відповідачів на його користь завдану моральну та матеріальну шкоду.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 3 листопада 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 5 тис. грн., моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн., судові витрати у розмірі 95 грн., всього 6 095 грн.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2009 року рішення районного суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 5 тис. грн., моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн., судові витрати у розмірі 95 грн., всього 6 095 грн.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8 відмовлено. У решті – рішення суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_7 просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 28 травня 2009 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що 24 червня 2008 року ОСОБА_8, керуючи транспортним засобом – ВАЗ 21150, номерний знак НОМЕР_1, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_7 у відсутність володільця, без оформлення права управління, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, який рухався в тому ж напрямку, який в свою чергу зіткнувся з автомобілем М-21, номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого автомобілі зазнали пошкоджень.
Постановою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 липня 2008 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, у зв’язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, оскільки неправомірному заволодінню винною особою – ОСОБА_8 транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця) – ОСОБА_7
Покладаючи обов’язок відшкодувати завдану ОСОБА_6 шкоду на ОСОБА_7 та звільняючи від цивільної відповідальності винну особу, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у даному випадку оскільки управління джерелом підвищеної небезпеки було передано третій особі – ОСОБА_8 без якогось юридичного оформлення (довіреності тощо), об’єкт неправомірно не виходив із володіння його безпосереднього володільця, то саме він і несе відповідальність за завдану шкоду, при цьому не зазначивши правові підстави звільнення від відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.
Крім того, суди не звернули уваги на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми ст. 1188 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Виходячи з наведеного, судам слід визначити ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, оскільки встановлення цієї обставини має значення для вирішення питання щодо осіб, які мають нести відповідальність за завдану шкоду.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд.
Оскільки такі порушення були допущені також судом першої інстанції, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 3 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко