У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа - Головне управління по справам захисту прав споживачів м. Одеси, про визнання незаконними дій, визнання неправомірними окремих частин договору та зобов’язання вчинити дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання незаконними дій, визнання неправомірними окремих частин договору та зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11 квітня 2008 року між ним та банком укладено кредитний договір № 660/08-ф, за умовами якого банк прийняв на себе зобов’язання по наданню йому кредитних коштів на придбання транспортного засобу під 12,85 % річних строком до 10 квітня 2015 року.
14 листопада 2008 року банк незаконно в односторонньому порядку ініціював зміну процентної ставки за користування кредитними коштами, збільшивши проценти до 17,5 % річних, про що повідомив його листом.
Вважає, що підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку є незаконним, а умови договору, які передбачають можливість такого підвищення процентної ставки несправедливими та такими, що порушують його права як споживача кредитних послуг, у зв’язку з чим просив визнати незаконним збільшення ВАТ «ВіЕйБі Банк» в односторонньому порядку з 18 грудня 2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами за кредитним договором № 660/08 – ф від 11 квітня 2008 року, визнати недійсним п. 5.1.3 кредитного договору та зарахувати надмірно сплачені ним кошти за підвищеною процентною ставкою у рахунок майбутніх платежів за користування кредитними коштами за кредитним договором.
Рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 29 січня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання неправомірними окремих частин договору та зобов’язання вчинити дії відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2010 року рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 29 січня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення , яким зобов’язано ВАТ «ВіЕйБі Банк» зарахувати надмірно сплачені ОСОБА_3 кошти за підвищеною процентною ставкою за кредитом у рахунок майбутніх платежів за користування кредитом відповідно до кредитного договору № 660/08ф від 11 квітня 2008 року; в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 липня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним судом України , п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що дії банку щодо односторонньої зміни процентної ставки за кредитним договором до 17,5 % суперечать вимогам ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність». Крім того, позивачем умови договору фактично виконані та з 18 грудня 2008 року повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом ним здійснюється з урахуванням зміненої процентної ставки.
Однак, з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Судами встановлено, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та банком укладено кредитний договір , за умовами якого банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених договором .
Пунктом 1.3 договору встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 12,85 % річних.
Відповідно до змісту п. 5.1 договору банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.
Пунктом 5.1.1 встановлено, що про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом банк зобов’язаний повідомити позичальника листом з повідомленням на адресу позичальника не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення проект відповідної додаткової угоди.
У випадку, якщо позичальник не погоджується із запропонованим банком розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повернути банку існуючу заборгованість за кредитом. Після сплати позичальником зазначених сум, дія договору вважається припиненою ( п. 5.1.2 договору).
Пунктом 5.1.3 договору сторони узгодили порядок зміни розміру відсоткових ставок за користування кредитом, згідно якого позичальник , отримавши повідомлення банка про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, підписує додаткову угоду до кредитного договору та направляє її на адресу Банку. У випадку, якщо позичальник протягом 10 банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом не здійснив дії, передбачені п. 5.1.2 , новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений позичальником.
Крім того, відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.
У договорі про надання кредиту також може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.
14 листопада 2008 року банком на адресу позивача з урахуванням положень п. 5.1 договору направлено повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами з 12,85 % річних до 17,5 % річних; разом із повідомленням направлено додаткову угоду № 1 від 9 грудня 2008 року до кредитного договору № 660/08ф від 11 квітня 2008 року та зазначену змінену процентну ставку банком застосовано з 18 грудня 2008 року (а.с. 33), тобто після спливу 10 банківських днів.
Тому, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо можливості, підстав і порядку зміни процентної ставки за користування кредитом й відповідно висновки суду щодо законності проведення банком в односторонньому порядку підвищення процентної ставки за користування кредитом є правильними, у зв’язку з чим відсутні й підстави для визнання таких дій банку незаконними.
Крім того, ОСОБА_3 з 18 грудня 2008 року здійснював повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом з урахуванням зміненої процентної ставки у розмірі 17, 5 % річних, чого не заперечує й сам позивач, що в силу положень ст. 642 ЦК України свідчить про погодження позивача зі зміненим розміром процентної ставки.
Також обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що положення ст. 1056-1 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності та згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким доповнено ЦК України статтею 1065-1 «Проценти за кредитним договором», та відповідно до частини другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, набрав чинності 10 січня 2009 року.
Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише після 10 січня 2009 року.
За таких обстави, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням наведених положень закону, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2010 року скасувати та залишити в силі рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 29 січня 2010 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська