Справа №22-ц-4687/11Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.
Категорія24Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
17.02.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 вересня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді:Волохова Л.А.,
суддів: Березовенко Р.В.,Фінагеєва В.О.,
при секретарі: Хворостяній А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2011 року в справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" до ОСОБА_3, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об"єднання про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з виплатою страхового відшкодування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 21.12.2006 року між ЗАТ "Український мобільний зв"язок" та ТДВ "Росно Україна", правонаступником якого є позивач, був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №2001-6724, згідно якого був застрахований транспортний засіб Мітсубісі Ланцер реєстраційний номер НОМЕР_1. 03.11.2007 року на вул.Черняховського в м.Житомир сталась ДТП з участю застрахованого автомобіля та автомобіля ВАЗ 21213 реєстрційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 відповідача по справі, який порушив вимоги п.10.1 ПДР України.
В результаті ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, і в зв"язку з настанням страхової події позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля за платіжним дорученням № 971 від 23.01.2008 року страхове відшкодування в сумі 21157,50 грн., яке просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 в порядку регресу та понесені судові витрати.
До участі в справі в якості співвідповідача було залучено Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об"єднання, позовні вимоги до якого не заявлялися.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" матеріальну шкоду в сумі 21157 гривень 50 копійок, судовий збір в сумі 211 гривень 57 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом першої інстанції було встановлено, що 21.12.2006 року між ЗАТ "Український мобільний зв"язок" та ТДВ "Росно Україна", правонаступником якого є позивач, був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 2001-6724, згідно якого був застрахований транспортний засіб Мітсубісі Ланцер реєстраційний номер НОМЕР_1.
03.11.2007 року на вул.Черняховського в м.Житомир сталась ДТП з участю застрахованого автомобіля та автомобіля ВАЗ 21213 реєстрційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 В ході даної ДТП відповідач ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, а застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Постановою Ірпінського міського суду від 29.01.2008 року адмінсправа у відношенні ОСОБА_3 закрита, в зв"язку із закінченням строків притягнення до адмінвідповідальності. В зв"язку з настанням страхової події позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля за платіжним дорученням № 971 від 23.01.2008 року страхове відшкодування в сумі 21157,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи матеріальну шкоду з відповідача ОСОБА_3 в порядку регресу, суд першої інстанції вважав їх обгрунтованими та доведеними і виходив з того, що поскільки відповідач визнаний винним в ДТП, а 03.11.2007 року, керуючи автомобілем ВАЗ 21213 реєстрційний номер НОМЕР_2., не виконував трудових обов"язків, а їздив по особистих питаннях, то він і повинен відповідати в порядку регресу за проведені позивачем страхові виплати та понесені судові витрати.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи ( а.с. 57) в момент ДТП відповідач ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об"єднанням і за ним було закріплено автомобіль ВАЗ 21213 реєстрційний номер НОМЕР_2, який і потрапив в ДТП.
Висновок суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_3 03.11.2007 року не виконував трудових обов"язків, а їздив по особистих питаннях є необгрунтованим та передчасним, оскільки не підтверджений жодним належним та допустимим доказом (матеріалами службового розслідування, матеріалами звернення до правоохоронних органів з приводу неправомирного заволодіння транспортним засобом або використанням його для власних потреб, тощо).
Відсутність у співвідповідача - Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об"єднання, документів, щодо пербування водія ОСОБА_3 03.11.2007 року у відрядженні не може розцінюватися, як належний та допустимий доказ використання ним автомобіля у власних цілях.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заявлених до відповідача ОСОБА_3
Поскільки позивачем жодних позовних вимог не було заявлено до співвідповідача Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об"єднання, який повинен у даному випадку, відповідно до ст.1172 ЦК України відшкодовувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки інше при розгляді справи встановлено та доведено не було, колегія суддів позбавлена можливості проводити будь-які стягнення на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.А.Волохов
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагеєв