У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання змін до кредитного договору недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання змін до кредитного договору недійсними та відшкодування завданої моральної шкоди, посилаючись на те, що 5 жовтня 2006 року між ним та банком укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит на строк до 4 жовтня 2026 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії 52 800 грн. на купівлю житла та у розмірі 11880 грн. на сплату страхових внесків зі сплатою 1,34 % щомісячно на суму залишку заборгованості , або 16,08 % річних.
Свої кредитні зобов’язання він виконував вчасно та кожного місяця сплачував згідно розрахунку заборгованості по 852 грн. 22 коп.
У березні 2009 року йому стало відомо, що з лютого 2009 року банк в односторонньому порядку, не надіславши йому жодного повідомлення, підняв розмір процентної ставки за користування кредитом до 27,8 % на рік, що в грошовому вирізі становить приблизно 1350 грн.
Вважає такі дії банку незаконними і такими, що суперечать Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банками змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» , зокрема ст. 1056-1 ЦК України.
Крім того, зазначав, що діями банку йому завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, порушенні нормального ритму життя, з’явилися серцеві болі, тому просив стягнути на свою користь 10 000 грн. завданої моральної шкоди, а також визнати недійсним одностороннє підвищення банком процентної ставки до 27,8 % та зобов’язати відповідача з 1 лютого 2009 року проводити нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов укладеного кредитного договору.
В судовому засідання ОСОБА_3 відмовився від заявлених ним позовних вимог в частині відшкодування відповідачем завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено: визнано недійсним підвищення ЗАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом по кредитному договору від 5 жовтня 2006 року; зобов’язано банк проводити нарахування ОСОБА_3 з 1 лютого 2009 року процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами 5 жовтня 2006 року по процентній ставці 16,08 %.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 2 вересня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним судом України , п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною ч. 1 ст. 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
Зазначеним Законом доповнено ЦК України статтею 1065-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частини другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії банку по ініціюванню збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору та положенням ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту щодо обґрунтування підстав для підвищення процентної ставки, розміру такого підвищення та відповідного належного повідомлення про це позичальника, у зв’язку з чим дії банку по здійсненню одноособового підвищення процентної ставки є недійсними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що договір, який серед іншого передбачав можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлював порядок такої зміни, сторонами укладено у жовтні 2006 року, тобто до набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України та передбачав умови, за яких можлива зміна розміру про центів за користування наданим кредитом, визначені сторонами при укладенні кредитного договору.
Зокрема, у п. 2.3.1 спірного кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по ставці НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмову повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки .
Крім того, відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.
Таким чином, виконуючи умови договору про надання кредиту, зокрема в частині підвищення розміру процентної ставки за кредитом при зміні облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, відповідач підвищив розмір процентної ставки до 27,8 %, про що 31 грудня 2008 року повідомив позивача, направивши йому на адресу, вказану в договорі, відповідного рекомендованого листа (а.с 20-22), що не суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та свідчить про те, що банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором прийнято до набрання чинності законом, а також відповідно до умов договору.
Доказів на підтвердження своїх доводів про зміну адреси місця проживання та про повідомлення банку у встановленому порядку про таку зміну, позивач суду не надав.
Тому, з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо можливості, підстав і порядку зміни процентної ставки за користування кредитом, висновки апеляційного суду щодо законності проведення банком в односторонньому порядку підвищення процентної ставки за користування кредитом є обґрунтованими, у зв’язку з чим відсутні й підстави для визнання таких дій банку незаконними.
Оскільки рішення апеляційного суду прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційну скаргу слід відхилити та рішення апеляційного суду залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська