Справа № 2-4512/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

 21.12.2011

Деснянський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді          Бабко В.В.

при секретарі                                Ткаченко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми авансу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми авансу, сплачених в якості за договором Завдатку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16.12.2007р. він уклав з відповідачем ОСОБА_2 шістьпопередніх письмовихдоговорі, але з різною датою виконання за умовами якихсторони зафіксували намір продавця продати, а покупця купити земельну ділянку, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1. 21.01.2009р.сторони підписали Договір Завдатку, умовами якого було: підтверджено намір продавця продати, а покупця купити земельну ділянку, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1  і підписати відповідний договір купівлі-продажу та нотаріально посвідчити його до 21.07.2009р.; в забезпечення виконання по наступному договору купівлі-продажу позивач передав, а продавець отримав завдаток в сумі 231000грн., що за офіційним курсом НБУ відповідало 30000дол.США. Оскільки умови договору відповідачі не виконали в строк до 21.07.2009р., документи не підготували, завдаток позивачу не повернули, тому позивач просив вважати договір завдатку, договором авансу та стягнути солідарно з відповідачів всю суму в розмірі 239205,00грн. неповернутого авансу.

           Представник позивача та сам позивачв судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, які викладені в позові та просили стягнути суму неповернутого авансу.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснюючи, що передана позивачем сума завдатку є авансом, не відповідає фактичним обставинам, спростовується наявними доказами, а саме укладеним договором Завдатку та не може братись до уваги, оскільки на їх думку це свідчить про намір позивача уникнути встановлених законом правових наслідків порушення зобов’язання, забезпеченого завдатком, а державний акт про право власності на земельну ділянку та інші документи були своєчасно надані до агенції нерухомості та були забрані лише 19.09.2011р.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували в часині стягнення з ОСОБА_3 як солідарного боржника кошти, пояснюючи, що з ОСОБА_2 перебувала в шлюбі, але з 2007р. шлюбні стосунки припинилися, і на момент укладання попередніх договорів між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 стороною по договору не значилась, кошти не отримувала. Договір Завдатку відповідач ОСОБА_2 укладав не перебуваючи з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі та без її участі, а тому це не є солідарним боргом подружжя.    

          Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено першій попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 20.04.2008р. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено другий попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 30.05.2008р. укласти договір купівлі-продажу земельноїділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено третій попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 20.07.2008р. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено четвертий попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 20.08.2008р. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено п’ятий попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 20.11.2008р. укласти  договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

16.12.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шостий попередній договір, за яким вони зобов’язалися до 20.01.2009р. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003р.

21.01.2009р. між ОСОБА_1 таОСОБА_2 укладено договір Завдатку, яким було зафіксовано намір відповідача ОСОБА_2 продати, а позивача купити нерухоме майно - земельну ділянку, площею 14,1соток за адресою: АДРЕСА_1. За договором Завдатку було визначено ціну земельної ділянки, строки укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки до 21.07.2009р., для забезпечення точного та належного виконання зобов’язань позивач надав, а відповідач ОСОБА_2 отримав грошову суму в розмірі 231000грн.,що за офіційним курсом НБУ відповідало 30000дол.США.

             Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

              Аванс – це певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредитору у рахунок майбутніх платежів. Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов’язання (доказова функція), а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (платіжна функція), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов’язання.

Завдаток може передаватися грошовою сумою або рухомим майном, завдатком може бути забезпечено лише зобов’язання, що випливає з договору, завдаток має три основні функції: платіжну, підтверджувальну, забезпечувальну.  

               Для того, щоб сплачена сума визнавалася завдатком, необхідно прямо вказувати про це в договорі. В протилежному випадку отримана кредитором сума вважається авансом.

Посилання  позивача та його представника на те, що за угодою був сплачений аванс, а не завдаток, не відповідає дійсності та спростовується наданими доказами.Оскільки угода була укладена, а сторони виразили свій намір укласти саме договір Завдатку, тому судомставиться критично до доводів представника позивача та позивача щодо повернення сплачених коштів, в якості повернення авансу за договором Завдатку.

Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання має місце, тобто договору Завдаткуміж сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.        

Відповідно ст. 638ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіхістотних умов договору.

          Крім того, ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України передбачено, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, всі договори укладалися у письмовій формі в тому числі і договір Завдатку, засвідчувалися належним чином. Сторони усвідомлювали всі свої дії при підписанні договору Завдатку та досягли згоди з усіх істотних умов цього договору.Таким чином в судовому засіданні доведено, що передана позивачем сума 231000грн., що за офіційним курсом НБУ відповідало 30000дол.США.відповідачу ОСОБА_2 є завдатком, про це свідчить укладенийДоговір Завдатку від 21.01.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми авансу – відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя