ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1620/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Бондаря М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення дисциплінарної палати Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10 січня 2012 року №01-12/ДПР-12 за поданням слідчого ГСУ МВС України в Дніпропетровській області Брандиса А.В. про застосування до адвоката ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 09.11.2010 року, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
В обґрунтуванні позовних вимог, позивач зазначив, що дисциплінарна палата прийняла рішення не в межах своїх повноважень, а рішення, є необґрунтованим та прийняте без урахування всіх обставин справи, що мали значення для його прийняття.
Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмове заперечення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням дисциплінарної палати Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10 січня 2012 року №01-12/ДПР-12, за поданням слідчого ГСУ МВС України в Дніпропетровській області Брандиса А.В. про застосування до адвоката ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 09.11.2010 року, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Оскаржуване рішення прийняте на підставі подання слідчого СОГ ГСУ МВС України підполковника міліції Брандиса А.В. від 21.12.2011 року № 8/10-4511 про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
29.11.2011 року, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, прийняте рішення про виїмку оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів про взаємовідносини ТОВ «НКМ»з низькою підприємств.
03.10.2011 року, між ТОВ «НКМ»та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво №НОМЕР_1 від 09.11.2010 року), укладено договір про надання правової допомоги. На виконання цього договору 06.10.2011 року ТОВ «НКМ»передало адвокату ОСОБА_3, оригінали документів, в тому числі тих, що підлягали вилученню за рішенням суду.
Органи досудового слідства намагалися викликати громадянина ОСОБА_3 для допиту в якості свідка з питань, що не становлять адвокатську таємницю, а саме, передачі йому та утримання ним оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів по взаємовідносинах ТОВ «НКМ», які підлягають вилученню, згідно рішення суду, а саме, постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2011 року, яка міститься в матеріалах справи.
В Конституції України, в ст. 124, зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
12.12.2011 року за вих. № 13/6-401 громадянину ОСОБА_3, за адресою його роботи по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, направлено повістку з вимогою прибути 14.12.2011 року до приміщення УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області для допиту в якості свідка.
20.12.2011 року громадянина ОСОБА_3 телефонограмою було повідомлено про необхідність з’явитися до слідчого.
ТОВ «НКМ»неодноразово наголошувало адвокату ОСОБА_3 про необхідність надання до правоохоронних органів оригіналів первинних документів фінансово-господарських та бухгалтерських документів підприємства, крім того, адвоката було ознайомлено з копією постанови суду про їх виїмку.
Статтею 15 Закону України «Про адвокатуру», визначено, що при видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України, відповідно до якої, у своїй професійній діяльності клянеться суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про адвокатуру», передбачено, що при здійсненні своїх професійних обов'язків, адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі, передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
В судовому засіданні, позивач, при наданні пояснень, підтвердив той факт, що йому від директора TOB «НКМ»було відомо про рішення Індустріального районного суду, про виїмку документів товариства, розумів, що документи не повернуті директору і знаходяться у нього. Цей факт, крім того, підтверджується і матеріалами дисциплінарної справи.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні зазначив, що дисциплінарна палата ДОКДКА, не наділена повноваженнями аналізу та оцінки дій слідчого, як процесуальної особи в кримінальному процесі, тому, відповідність виклику слідчого нормам КПК України (ст.166) дисциплінарною палатою не оцінювалось. Крім того, такої необхідності у дисциплінарної палати не було, також, в зв'язку з тим, що при попередній перевірці інформації, викладеній в поданні від 21.12.2011 року №8/10-4511, адвокат ОСОБА_3. не заперечував отримання ним повідомлення від слідчого про необхідність його явки для участі в слідчій дії, вказуючи про це в письмовому поясненні, більше того, на засіданні дисциплінарної палати ОСОБА_3., також, підтвердив отримання ним повідомлення від слідчого про необхідність такої явки. При таких обставинах, дисциплінарна палата вважає, що ОСОБА_3. був належним чином повідомлений про необхідність явки до слідчого, достовірно знав про це, однак, ігноруючи законні вимоги слідчого, навмисно не з'явився до нього, не повідомивши слідчого про наявність поважних причин неявки, що може свідчити про порушення ним вимог ст.70 КПК України, а так, як в своїй роботі дисциплінарна палата керується законодавством, регламентуючим діяльність адвокатури (Закон України «Про адвокатуру», Положення про КДКА, Правила адвокатської етики), то відповідно до нього, в своєму рішенні вказала на порушення адвокатом ст. 6 Правил адвокатської етики, де вказано, про обов'язок адвоката дотримуватись чинного законодавства України не тільки при виконанні своїх професійних обов'язків, але і у своєму приватному житті, при цьому, дисциплінарна палата враховувала, що ОСОБА_3., був запрошений до слідчого не як адвокат, виконуючий свої професійні обов'язки, а як приватна особа.
Відповідно до п.15 Положення про КДКА, дисциплінарна палата КДКА, розглядає подання слідчих органів, відповідно до п.13 Положення, КДКА здійснює контроль за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з Присяги адвоката України, актів Законодавства України та Правил адвокатської етики, виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню адвокатами дисциплінарних проступків, а відповідно до п.181 такі перевірки можуть бути здійснені, навіть, з ініціативи самої КДКА.
Підставою для порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3., було подання слідчого Брандис A.B., при цьому, саме при перевірці інформації, викладеній в поданні слідчого, було виявлено порушення, допущене адвокатом у взаємовідносинах з клієнтом - TOB «НКМ», на яке дисциплінарна палата відреагувала відповідним чином, вказавши в рішенні про порушення адвокатом вимог ст.32 Правил адвокатської етики, тому, застосовуючи до адвоката дисциплінарне стягнення, дисциплінарна палата діяла в межах прав, передбачених Положенням про КДКА.
Визначаючи в діях адвоката порушення ним принципів добросовісності на стадії виконання доручення клієнта, закріплених в п.32 Правил адвокатської етики, дисциплінарна палата враховувала, що на момент розгляду палатою подання слідчого - 07.01.2012 року, адвокатом не було виконано жодної із головних умов договору про надання правової допомоги від 03.10.2011 року, зазначених в розділі 2.1 -2.1, а визначений адвокатом строк дії договору - 31 грудня 2012 року, свідчив про навмисне не бажання адвоката ефективно та оперативно виконувати свої професійні обов'язки.
Вирішуючи питання про застосування виду дисциплінарного стягнення, дисциплінарна палата враховувала, що адвокатом були допущені порушення Правил адвокатської етики, які не вчинили для клієнта негативних наслідків, тому було застосовано найбільш м'яке дисциплінарне стягнення, попередження.
Пунктом 36 положення про КДКА, за порушення вимог Закону України «Про адвокатуру»(2887-12), інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України, рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката, можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Дисциплінарна палата може закрити дисциплінарну справу, якщо під час розгляду справи переконається у необґрунтованості скарги (заяви, постанови, ухвали) та відсутності підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, або у недоцільності накладення на нього дисциплінарного стягнення за вчинений ним проступок, або визнає, що вчинене виходить за межі дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На підставі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вивчивши письмові матеріали адміністративної справи та надані матеріали дисциплінарної справи, оцінивши надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем та наявність в діях позивача порушень Закону України «Про адвокатуру»та Правил адвокатської етики.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суб’єкт владних повноважень, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне, відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Таким чином, здійснені позивачем документально підтвердженні судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп., не повертаються.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративній позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.О. Лозицька