ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" січня 2012 р. Справа № 2a-4237/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з"явився,
від відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 5 130,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
21.12.2011 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв’язку з несплатою податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 375,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 755,00 грн. на загальну суму 5 130,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю. Щодо несплати заборгованості пояснив суду, що перебуває в скрутному фінансовому становищі та зобов’язується добровільно сплатити борг в максимально короткі строки.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Вислухавши відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 22.10.2007 року зареєстрований державним реєстратором Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець та взятий на податковий облік як платник податків Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією (а.с.6-7).
Судом також встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100320726, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_1).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2011 року відповідачем на виконання вимог пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, подано до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Декларацію про доходи з січня по 31 грудня 2010 року, якою узгоджено податкове зобов’язання платника податків з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 728,25 грн. (а.с.11).
Крім того, 11.08.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, якою узгоджено податкове зобов’язання платника податків з податку на додану вартість за вказаний період у сумі 1 755,00 грн. (а.с.8-10).
Згідно абзаців 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Аналогічно пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість є узгодженими.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до вимог підпункту «є»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Аналогічно підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Однак з матеріалів справи вбачається, що, станом на 29.11.2011 року, у зв’язку з неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 визначеного Законом обов’язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 375,00 грн. та податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 1 755,00 грн. на загальну суму 5 130,00 грн.
Згідно абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу, яку відповідач отримав, однак залишив без реагування (а.с.13).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов’язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 375,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 1 755,00 грн. на загальну суму 5 130,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
У судовому засіданні відповідач у відповідності до вимог частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнав повністю.
Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення у зв’язку з відмовою адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом приймається постанова про задоволення позову.
Враховуючи те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, станом на 20.01.2012 року, заборгованість по сплаті вказаних платежів на загальну суму 5 130,00 грн. не погашена, а також те, що визнання відповідачем позовних вимог не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави податковий борг у сумі 5 130 (п"ять тисяч сто тридцять) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 24.01.2012 року.