ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2012 р. Справа № 2a-7/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Попович Я.С.,
від відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я"
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі
про визнання нечинним рішення № 1162 від 14.12.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
03.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі про визнання нечинним рішення № 1162 від 14.12.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що згідно рішення до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі № 1162 від 14.12.2011 року до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано пеню у розмірі 15 296,63 грн. у зв’язку із несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 20.08.2010 року по 13.10.2011 року. Вказав при цьому, що при винесенні оскаржуваного рішення начальник Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі керувався пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка з 01.01.2011 року виключена на підставі Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Вважає, що правових підстав для застосування норми матеріального права, яка скасована, у відповідача не було, оскільки це суперечить основним конституційним принципам. Зазначив також, що оскільки звітним періодом, за який позивачем несвоєчасно сплачено страхові внески у розмірі 2 518,02 грн., є липень 2010 року, то сам розрахунок фінансових санкцій (пені та штрафу) відповідачем проведено з порушенням вимог частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2011 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Григорчук Г.П. винесено рішення № 1162 від про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" застосовано фінансові санкції, а саме накладено штраф у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано пеню у розмірі 15 296,63 грн. (а.с.10-11).
Не погоджуючись із рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі № 1162 від 14.12.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20.08.2010 року по 13.10.2011 року позивач звернувся до суду.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я", шляхом подачі 15.08.2010 року, 14.09.2010 року, 17.10.2010 року, 10.11.2010 року, 09.12.2010 року та 11.01.2011 року розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року, самостійно визначило суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягала сплаті до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі за вказаний період у розмірі 4 092,52 грн., 2 972,73 грн., 7 706,05 грн., 9 919,82 грн., 9 849,83 грн. та 13 175,15 грн. відповідно (а.с.25-30).
В період з 01.01.2004 року до 01.01.2011 року порядок сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування був врегульований Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Даним Законом була встановлена і відповідальність страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків (стаття 106).
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Згідно абзаців 5, 6 частини 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що оскільки заборгованість позивача зі сплати страхових внесків виникла за період липень-грудень 2010 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, то остання у відповідності до вимог абзаців 5, 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” підлягає стягненню відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року.
При цьому до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за період липень-грудень 2010 року за Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тобто відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у редакції, чинній до 01.01.2011 року, частина 9 статті 106 якого визначала повноваження територіальних органів пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків.
А тому посилання представника позивача з приводу того, що у відповідача не було правових підстав для застосування пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, оскільки вказана норма матеріального права з 01.01.2011 року виключена на підставі Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, є безпідставними та необґрунтованими.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у редакції, чинній до 01.01.2011 року, встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з неналежним виконанням обов’язку щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 20.08.2010 року недоїмка по внесках за липень 2010 року становила 2 518,02 грн.; станом на 20.09.2010 року недоїмка по внесках за серпень 2010 року становила 2 972,73 грн.; станом на 20.10.2010 року недоїмка по внесках за вересень 2010 року становила 7 706,05 грн.; станом на 20.11.2010 року недоїмка по внесках за жовтень 2010 року становила 9 919,82 грн.; станом на 20.12.2010 року недоїмка по внесках за листопад 2010 року становила 9 849,83 грн.; станом на 20.01.2011 року недоїмка по внесках за грудень 2010 року становила 13 175,15 грн. на загальну суму 41 141,60 грн.
Судом встановлено, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року позивачем погашена 13.10.2011 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" за період з 01.05.2010 року по 13.10.2011 року (а.с.22).
У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 цього Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до вимог абзаців 1, 3 підпункту 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 року, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Згідно абзацу 3 пункту 10.1 розділу 10 цієї Інструкції нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Як уже встановлено судом, 13.10.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" погашено заборгованість зі сплати страхових внесків не тільки за липень 2010 року, а за період липень-грудень 2010 року включно. Згідно картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" за період з 01.05.2010 року по 13.10.2011 року загальний розмір страхових внесків, що сплачені позивачем за період липень-грудень 2010 року з пропущенням граничного строку їх сплати, становить 46 141,60 грн. (а.с.22).
З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги доводи представника позивача з приводу того, що звітним періодом, за який позивачем несвоєчасно сплачено страхові внески у розмірі 2 518,02 грн., є липень 2010 року.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем заборгованість зі сплати страхових внесків за період липень-грудень 2010 року у повному обсязі сплачена 13.10.2011 року, відповідачем правомірно, у відповідності до вимог пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, згідно рішення № 1162 від 14.12.2011 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" штраф у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано останньому пеню у розмірі 15 296,63 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперахування) страхових внесків за період з 20.08.2010 року по 13.10.2011 року.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на особливості обраного позивачем способу захисту, на його думку, порушених прав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі про визнання рішення № 1162 від 14.12.2011 року нечинним.
Статтею 105 КАС України передбачені безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа може захистити своє порушене, невизнане або оспорене право, одним з яких є скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Разом з тим, деякі із встановлених у статтях 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним ? лише індивідуального акта.
При цьому слід зазначити, що нечинність нормативно-правового акта виникає після набрання рішенням суду законної сили, а недійсність індивідуального акта ? з моменту його прийняття.
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення (акта), протиправною (незаконною, неправомірною) дії або бездіяльності виключає вимогу про скасування цього ж акта прояву волі, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Окрім того, вимога про скасування не може застосовуватись до дій, бездіяльності, оскільки їх не можна скасувати.
Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, що має місце в даному випадку, позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними.
З урахуванням наведеного, позивач повинен був звернутися до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі про визнання рішення № 1162 від 14.12.2011 року протиправним, а не нечинним.
Оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі № 1162 від 14.12.2011 року, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" застосовано фінансові санкції, а саме накладено штраф у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано пеню у розмірі 15 296,63 грн., є законним та обґрунтованим, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 20.01.2012 року.