ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" січня 2012 р. Справа № 2a-3594/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Воришко Я.Я.,
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 238,30 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
31.10.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 238,30 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла у зв’язку з несплатою штрафних санкцій, застосованих за порушення пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3, статтей 6, 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України № 1025 від 24.12.2010 року «Про затвердження форми доходів і витрат та порядок її ведення».
02.11.2011 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі та на виконання вимог частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження, копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.
14.11.2011 року відповідачем подано заперечення проти позову, за результатами розгляду якого суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, у зв’язку з чим 15.11.2011 року судом винесеного ухвалу про розгляд даної справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов повністю задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченні на позов від 14.11.2011 року. Просили у задоволенні позову відмовити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що 15.02.2011 року ним та податковим ревізором-інспектором Школяр Л.І. перед початком проведення фактичної перевірки було здійснено контрольну закупку товарів, зокрема, однієї пачки сигарет «Честерфілд»та однієї пляшки пива «Туборг». Продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного відповідачу, не провела дану розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та не видала розрахунковий документ встановленого зразка на повну суму покупки. Зазначив також про те, що в ході проведення перевірки продавцем магазину також не було представлено Книгу обліку доходів і витрат. Дані обставини зафіксовані в акті фактичної перевірки. Підприємець ОСОБА_2 та продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»після ознайомлення зі змістом акту перевірки від підпису останнього відмовилися, що теж зафіксовано в акті відмови від підпису та отримання акту фактичної перевірки.
Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка ОСОБА_4, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволенні з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 09.06.2010 року зареєстрована виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як фізична особа - підприємець та взята на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську (а.с.73).
З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2011 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області ОСОБА_4 та Школяр Л.І. на підставі направлень № 103 та № 104 від 15.02.2011 року проведено фактичну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2, за результатами якої складено акт за № 090060 від 15.02.2011 року (а.с.8).
У даному акті зафіксовано факти порушення відповідачем пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3, статтей 6, 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, Наказу № 1025 від 24.12.2010 року «Про затвердження форми доходів і витрат та порядок її ведення», а саме не забезпечення проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та відповідно не виданння розрахункового документу встановленого зразка на загальну суму 13,75 грн.; не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 209,00 грн. та не відображення обліку товарних записів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат на загальну суму 2 118,15 грн.
На підставі вищевказаного акту фактичної перевірки начальником Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Романюк Д.І. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000482304 від 25.02.2011 року, згідно якого фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 238,30 грн. (а.с.7).
Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№1776-111 від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 1 статті 3 даного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані, у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно пункту 2 статті 3 даного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послуги або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
У судовому засіданні встановлено, що 15.02.2011 року перед початком проведення перевірки, яка розпочалась о 11 год. 22 хв., податковими інспекторами було здійснено контрольну закупку товарів, зокрема, однієї пачки сигарет «Честерфілд»за ціною 9,25 грн. та однієї пляшки пива «Туборг»0,33 л. за ціною 4,50 грн. на загальну суму 13,75 грн.
З акту фактичної перевірки вбачається, що 15.02.2011 року продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного відповідачу, ОСОБА_7 не провела дану розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та не видала розрахунковий документ встановленого зразка на вказану суму покупки.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її
без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, вчинене вперше - 1 гривня.
Таким чином, позивачем на підставі акту фактичної перевірки від 15.02.2011 року та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 17 цього Закону правомірно застосовано до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у розмірі 1,00 грн.
Щодо правомірності застосування до позивача фінансової санкції за порушення вимог пункту 13 частини 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд вважає наступне.
Пунктом 13 статті 3 даного Закону встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 2 даного Закону встановлено, що місце проведення розрахунків –це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до пункту 1.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»каса –це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання видачі, зберігання готівкових коштів інших цінностей, касових документів.
Пунктом 1.4 Положення встановлено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Як уже було встановлено у судовому засіданні, 15.02.2011 року продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного відповідачу, ОСОБА_7 не було проведено розрахункову операцію із застосуванням реєстратора розрахункових операцій по відпуску товарів, а саме однієї пачки сигарет «Честерфілд»за ціною 9,25 грн. та однієї пляшки пива «Туборг»0,33 л. за ціною 4,50 грн. на загальну суму 13,75 грн., працівникам Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області з видачею чеку на вказану суму покупки.
Згідно службового звіту, роздрукованого за 15.02.2011 року о 11:22 год., сума коштів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»становила 00,00 грн. (а.с.10).
На вимогу перевіряючих продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_7 власноручно здійснила покупюрний опис готівкових коштів, що знаходилися на місці проведення розрахунків.
У відповідності до проведеного опису, станом на 15.02.2011 року о 11:27 год., на місці проведення розрахунків описано готівкові кошти на загальну суму 209,00 грн. Даний факт зафіксовано в описі готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного відповідачу, та свідчить про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 209,00 грн. (а.с. 10).
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, вчинене вперше - 1 гривня.
На підставі акту фактичної перевірки, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 17 цього Закону позивачем правомірно застосовано до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у розмірі 1,00 грн.
Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
У відповідності до вимог пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.
Згідно пункту 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1025 від 24.12.2010 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1425/18720 від 30.12.2010 року, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Таким чином, ведення фізичними особами –підприємцями Книги обліку доходів і витрат на місці проведення розрахунків є обов’язковим.
Як вбачаться із описової частини акту фактичної перевірки № 090060 від 15.02.2011 року, Книга обліку доходів і витрат відсутня (а.с.8).
Згідно відомості про результати фактичної перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), станом на 15.02.2011 року магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2, остання здійснювала реалізацію товару на загальну суму 2 118,15 грн. за відсутності накладних. Вказана відомість підписана продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_8 та долучена до акту фактичної перевірки (а.с.11).
З приводу допущеного порушення продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1, належного відповідачу, ОСОБА_7 не надала перевіряючим жодних пояснень.
Відповідач у судовому засіданні також не подала суду доказів, які б свідчили про те, що, станом на 15.02.2011 року, Книга обліку доходів і витрат знаходилась у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»та у даній Книзі було належним чином відображено облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не опубліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки відповідачем було порушено встановлений законом порядок обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, позивач правомірно застосував штрафні санкції у подвійному розмірі не облікованих товарів за цінами реалізації згідно статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000482304 від 25.02.2011 року, згідно якого позивачем нараховано фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 238,30 грн., суд вважає обґрунтованим, прийнятим на підставі об’єктивних, достовірних висновків акту перевірки.
Статтею 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Як вбачається із корінця податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000482304 від 25.02.2011 року, дане рішення відповідач отримала 25.02.2011 року.
У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 01.03.2011 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000482304 від 25.02.2011 року, прийнято рішення, згідно якого відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні скарги. Дана обставина не заперечувалася відповідачем, а тому у відповідності до вимог частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства доказування не потребує.
Судом також встановлено, що Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним рішень № 0000482304 та № 090060/46/09/15/23/2877916760 від 25.02.2011 року та визнання незаконними дій залишено без розгляду.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000482304 від 25.02.2011 року є узгодженим, а отже нарахована відповідачу згідно вказаного податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов’язання у розмірі 4 238,30 грн. підлягає сплаті у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
Таким чином, станом на 03.01.2011 року, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 238,30 грн., що підтверджується Довідкою Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про борг за платежами ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості в судовому засіданні не встановлено.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 (76000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та за рахунок готівки, що належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2, в дохід держави 4 238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 30 коп. заборгованості по сплаті штрафних санкцій.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 06.01.2012 року.