УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0603/1-224/11
Стаття 15ч.3,115ч.1 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого,
Михайловського В.І. та Фоміна Ю.В.,
з участю: прокурора Поліщука О.Л.,
засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу № 0603/1-224/11 за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и в:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, непрацюючого, несудимого згідно ст. 88 КК України, -
засуджено за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України на 9 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без зміни у виді взяття під варту.
Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з 14 грудня 2010 року.
Вирішено стягнути з засудженого: 602 грн. 68 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої на користь Бердичівської центральної міської лікарні виконкому Бердичівської міської ради; 465 грн. матеріальної шкоди та 50 тис. грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5
Згідно вироку, 13 жовтня 2010 року близько 17 год. 35 хв. у першому під’їзді будинку АДРЕСА_1 засуджений ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин під час конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_5 вчинив незакінчений замах на її умисне вбивство, - умисно наніс їй лезом невстановленого слідством ножа декілька ударів у місця розташування життєво-важливих органів – в шию та у передню частину тулуба, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді різаних ран шиї з правої сторони, лівої кисті, правого передпліччя та ліктьового суглобу, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_5, оскільки їй вдалося втекти, - відштовхнути ОСОБА_3 від себе, забігти у власну квартиру та зачинити за собою зсередини вхідні двері.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок, - перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 125 КК України. Посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, - неповну перевірку його показань про те, що ножові поранення потерпілій він спричинив у стані душевного хвилювання; невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду про доведеність його винності у замаху на умисне вбивство. Вказує також на несправедливу суворість призначеного йому покарання та безпідставне задоволення судом цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника в підтримання апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, апеляційний суд визнає апеляцію необґрунтованою з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 та кваліфікацію його дій за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України є обґрунтованими та підтверджуються сукупністю достатніх та достовірних доказів, наведених у вироку, що були всебічно та повно досліджені у судовому засіданні.
Зокрема, згідно послідовних показань потерпілої ОСОБА_5, в тому числі на очній ставці з засудженим та при відтворенні обстановки та обставин події, 13 жовтня близько 17 год. 35 хв. у під’їзді будинку АДРЕСА_1 її колишній чоловік ОСОБА_3, з яким у неї склалися неприязні стосунки після розірвання шлюбу, несподівано схопив її за одяг та зразу відпустив коли у під’їзд зайшов сусід. Коли вона намагалася відчинити двері своєї квартири, він не дав їй це зробити, приставивши ногу до дверей, та наніс їй ножем удар у шию та до десяти ударів у живіт, від яких вона захищалася, підставляючи руки. Однак, їй вдалося відштовхнути ОСОБА_3 від себе та зачинитися у своїй квартирі. Після цього він безуспішно намагався проникнути до її квартири.
У судовому засіданні потерпіла також показала, що безпосередньо перед нападом засуджений сказав їй : «Ось твоя смерть прийшла».
Ці показання обґрунтовано визнані судом достовірними, оскільки вони узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я у вигляді різаних ран шиї справа, лівої кисті, правого передпліччя та ліктьового суглобу, що могли утворитися від дії не менше 6 ударів гострим ріжучим предметом, можливо ножем за обставин, вказаних потерпілою; вказаними у вироку даними протоколів огляду місця події, усних заяв потерпілої про злочин, висновками судових експертиз.
За показаннями свідка ОСОБА_6, зразу після нападу на ОСОБА_5 засуджений телефонував йому з метою пошуку коштів для переховування від правоохоронних органів та повідомив, що він порізав, а можливо і вбив ОСОБА_5
Висновком судової психолого-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 під час події не страждав психічними захворюваннями, не перебував у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності та у стані фізіологічного афекту. Його вчинки були наперед пролонгованими в часі, спланованими, цілеспрямованими, прихованими та послідовними, з адекватною мовною продукцією та чіткою орієнтацією у часі та ситуації. Він міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Експерт-психолог ОСОБА_7 у судовому засіданні, з врахуванням показань підсудного, підтвердила вищевказаний висновок експертизи, в тому числі в тій частині, що під час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину він не перебував у стані фізіологічного афекту.
У судовому засіданні була достатньо повно перевірена версія сторони захисту про обставини нападу на потерпілу. З огляду на повноту висновків експертиз та інших доказів, судом першої інстанції було законно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань захисника про призначення додаткових судово-психологічної та судово-медичної експертизи.
З врахуванням усіх обставин справи, зокрема, тих, що засуджений наніс ОСОБА_5 ножем не менше шести ударів у життєво-важливі органи – шию та живіт; його дії були припинені діями потерпілої, яка, захищаючись, підставляла руки під удари, відштовхнула ОСОБА_3 та зачинилася від нього у своїй квартирі; поведінки засудженого до та після нападу на потерпілу, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_3 з прямим умислом дій, безпосередньо спрямованих на умисне позбавлення життя ОСОБА_5 без пом’якшуючих обставин та недоведення цього злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, - незакінченого замаху на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Дії засудженого кваліфіковано правильно.
Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_3 з’явлення із зізнанням, оскільки він не визнавав та не визнає своєї винності у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_5, зник після вчинення злочину та переховувався від правоохоронних органів протягом двох місяців, після його з’явлення до органу досудового слідства не давав правдивих показань про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.
Покарання ОСОБА_3 призначено у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості злочину та даних про особу засудженого. Воно є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання. Підстав вважати його явно несправедливим немає. Рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої про відшкодування завданої злочином моральної шкоди відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3, - без зміни.
Судді: