УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0604/1-21/11
Стаття 286ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - Широкопояса Ю.В.,
суддів Жизневського Ю.В. та Фоміна Ю.В.,
з участю: прокурора Селюченко І.І., потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше несудимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на два роки, з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання та періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.
Запобіжний захід до набрання вироком в законної сили залишено без зміни, – підписку про невиїзд.
Вирішено стягнути з ОСОБА_2: 13000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди; 4030,04 грн. на користь Департаменту бюджету і фінансів Житомирської міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Згідно вироку, 22 вересня 2008 року близько 20 години 30 хвилин на вул. Якіра в м. Житомирі ОСОБА_2, керуючи автомобілем" "Деу Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, та рухаючись зі сторони вулиці Піонерської в напрямку вул. Маяковського, під'їжджаючи до Подільського мосту, в районі будинку №17, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.1 (а), (б), 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 11.1, 11.2, 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху України, - створив перешкоду для руху, яка загрожувала здоров'ю громадян; завдав матеріальні збитки; не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та талону, що додається до посвідчення; не мав реєстраційного документу на транспортний засіб, не був уважним; не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну; керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; не рухався як найближче до правого краю проїзної частини; не вибрав безпечну швидкість руху; не врахував дорожню обстановку та виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, де допустив зіткнення з автомобілем "ГАЗ 31105-101", реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок цього водій ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли довготривалий розлад здоров’я, - закриту черепно-мозкову травму у вигляді підапоневротичної гематоми на голові зліва, струс головного мозку, закриту травму обличчя у вигляді синця, крововилив та забійну рану на обличчі, перелом скроневого відростку виличної кістки та вінцевого відростку нижньої щелепи, синців та закритих переломів дрібних кісток склепіння обох стоп.
Пасажир автомобіля "Деу Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, консолідованого перелому криши лівої вертлюгової впадини із вивихом головки стегнової кістки, що обумовило розвиток деформуючого коксартроза IV ст., розвиток контрактури (порушення руху в тазостегновому суглобі) з порушенням функції ходьби, що потягло за собою стійку втрату загальної працездатності в розмірі 45%, що складає більше 1/3 і відносяться до категорії тяжких.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обставин вчинення злочину та його кваліфікацію, просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Твердить, що суд безпідставно виключив обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 – вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу вплинуло на призначення останньому покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримання апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_1 в заперечення апеляції прокурора в частині призначення засудженому більш суворого покарання, пояснення засудженого та його захисника в заперечення апеляції, перевіривши справу в межах апеляції, колегія суддів визнає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я потерпілого ОСОБА_5 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_1, кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, є обґрунтованими та не оспорюються в апеляції.
Призначене засудженому із застосуванням ст. 75 КК України покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Зокрема, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини цього злочину, його наслідки та дані про особу ОСОБА_2, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілим завдану злочином матеріальну шкоду, неправомірні дії потерпілого ОСОБА_1, що виразились у передачі керування транспортним засобом засудженому, який не мав права керування транспортним засобом та достовірно для потерпілого перебував у стані алкогольного сп'яніння. Як видно з протоколу судового засідання, ніхто з потерпілих не наполягав на позбавленні ОСОБА_2 волі, а потерпілий ОСОБА_5 просив суворо підсудного не карати.
У судовому засіданні апеляційного суду також встановлено, що після постановлення вироку судом першої інстанції та до початку розгляду справи апеляційним судом засудженим було добровільно відшкодовано потерпілому ОСОБА_1 1547 грн. завданої злочином моральної шкоди.
З огляду на це призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, не може бути визнано явно несправедливим внаслідок м’якості. Тому доводи апеляції прокурора про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання є необґрунтованими.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 67 КК України, суд першої інстанції помилково не визнав обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, оскільки ця обставина не передбачена в ст. 286 КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію.
Колегія суддів визнає, цю обставину такою, що обтяжує покарання засудженого, оскільки вона була однією з причин вчинення ним злочину.
Ця помилка може бути виправлена шляхом зміни вироку, оскільки ця обставина фактично була врахована судом при визначенні обставин вчинення злочину, визнаних судом доведеними, по справі немає підстав для зміни призначеного ОСОБА_2 покарання навіть з врахуванням цієї обставини, що обтяжує покарання, тобто відсутні підстави для постановлення вироку апеляційним судом, передбачені ст. 378 КПК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Визнати обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді: