УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0604/1-20/11
Стаття 121ч.1 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Широкопояса Ю.В. - головуючого,
Жизнєвського Ю.В. та Михайловського В.І.,
з участю: прокурора Селюченко І.І.,
засудженого ОСОБА_4,
захисників – ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 2 грудня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, мешканця АДРЕСА_2, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
- 14.09.2007 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 186 ч.2, 104 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, -
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14.09.2007 року та остаточно призначено покарання ОСОБА_4, - 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без зміни – взяття під варту.
Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з 4 серпня 2008 року.
Згідно вироку, 09 грудня 2007 року близько 23 години ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_1, де розпивав спиртні напої зі своїми знайомими ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. В цей час та місці у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт. В процесі даного конфлікту, який відбувався у одній із кімнат вказаного будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 почали словесно ображати один одного словами брутальної лайки. В цей час та місці у ОСОБА_4., з помсти за заподіяні йому образи виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вийшли на вулицю та конфлікт вже продовжувався поруч з вказаним будинком. В цей час конфлікт переріс в бійку, в ході якої ОСОБА_4 та ОСОБА_8 наносили один одному удари та смикали за одяг. Під час даної бійки ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, тримаючи у своїй правій руці ніж, який приготовив завчасно, умисно наніс удар вказаним ножем в область грудної клітки ззаду ОСОБА_8 Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, ОСОБА_4 умисно наніс останньому ще три подібних удари ножем в область грудної клітки ззаду.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді 2 проникаючих колото-різаних ран: у 8 міжребір'ї справа по біляхребтовій лінії з пошкодженням нижньої долі правої легені з розвитком гемопневмоторакса та колото-різаної рани в 2 міжребір'ї зліва по лопаточній лінії з розвитком підшкірної емфіземи та пневмоторакса, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; 2 непроникаючих колото-різаних ран: у 10 міжребір'ї справа та в ділянці крижня, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляціях:
- прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого, кваліфікації його дій та призначеного покарання, просить скасувати вирок суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ст.ст. 121 ч. 1, 71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі; визнати обставиною, що обтяжує покарання засудженого, - рецидив злочинів; стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради – 916,29 грн. Твердить, що судом, при постановленні вироку, безпідставно не вирішено питання в частині стягнення з ОСОБА_4 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. Крім того, посилаючись на попередню судимість ОСОБА_4, вважає, що суд мав змогу при постановленні вироку визнати, як обставиною, що обтяжує покарання засудженому, - рецидив злочинів.
- захисник-адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд у зв’язку з однобічністю, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неповнотою судового слідства. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповну перевірку версії сторони захисту про перебування засудженого під час події у стані необхідної оборони. Також вказує на неконкретність пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення та суворість призначеного йому покарання .
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримання апеляції прокурора та в заперечення апеляції захисника, пояснення засудженого та його захисників в підтримання апеляції захисника, перевіривши справу, колегія суддів визнає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню а апеляція захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що після події заподіяння ОСОБА_8 ножових поранень ОСОБА_4 тривалий час ухилявся від слідства. Лише 4 серпня 2008 року його було затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 115 КПК України та до моменту пред’явлення йому обвинувачення він відмовлявся давати показання. Свої перші показання про фактичні обставини справи засуджений дав на допиті в якості обвинуваченого 11 серпня 2008 року після того як йому стало відомо про зміст показань потерпілого ОСОБА_8 на очній ставці з ним (а. с. 61, 64, 83-84, 92, 100, 101-102, 109-110 т. 1).
Так, у власноручній заяві про злочин від 13 грудня 2007 року ОСОБА_8 просив прийняти міри до притягнення до кримінальної відповідальності невідомої йому особи, яка близько 23 години 9 грудня 2007 року поблизу будинку АДРЕСА_1 заподіяла йому тілесні ушкодження (а. с. 3 т. 1).
У поясненні від 13 грудня 2007 року потерпілий стверджував, що ввечері 9 грудня 2007 року після вживання спиртних напоїв він сп’янів та у нього виник конфлікт зі знайомим ОСОБА_4. З ним та знайомим ОСОБА_10 він вийшов на вулицю. Що відбувалося далі не пам’ятає. Прийшов до свідомості лише в лікарні. Тілесні ушкодження міг заподіяти йому ОСОБА_4, з яким він конфліктував (а. с. 4 т. 1).
На допиті в якості потерпілого 24 липня 2008 року та на очній ставці з ОСОБА_4 6 серпня 2008 року ОСОБА_8 стверджував, що після сумісного вживання спиртних напоїв під час сварки у квартирі раніше знайомий ОСОБА_4 ображав його брутальною лайкою, говорив, що його (потерпілого) треба бита та якщо він його (потерпілого) підріже, то той побіжить у міліцію. Він відповів, що не побіжить у міліцію. Коли він з ОСОБА_4 виходив на вулицю і той йшов позаду, відчув поштовх у спину. Потім вони стали боротися. В результаті він поборов ОСОБА_4 та сів на ньому зверху, тримаючи його лівою рукою за праву руку, а правою рукою за ніс. Тоді ОСОБА_4 відвернув голову та вкусив його зубами за ліву руку. Раптово відчув себе погано, запаморочення у голові. При цьому відчув удар по тулубу та сильний біль. Після цього він встав та відпустив ОСОБА_4, який теж піднявся. Наніс йому три удари руками по обличчю, втратив рівновагу, впав на землю та втратив свідомість. Прийшов до тями в кареті швидкої допомоги (а. с. 77-78, 101-102 т. 1).
На додатковому допиті 18 серпня 2008 року доповнив ці показання, став твердити, що коли він сидів на ОСОБА_4, той звільнив свою ліву руку та він відчув два удари по правій стороні тулубу, внаслідок чого він відчув гострий біль. Тоді ОСОБА_4 перевернув його обличчям до землі та в цей час він відчув біль з лівої сторони спини біля лопатки. Після цього він та ОСОБА_4 стали на ноги. У правій руці ОСОБА_4 був ніж, яким він замахнувся та наніс йому прямий удар у ліву сторону грудей. ОСОБА_4 відпустив ніж і той залишився стирчати у його грудях. Тоді він впав на землю та втратив свідомість. Зміну своїх показань пояснив тим, що йому погрожувала матір ОСОБА_4 і просила не давати показань про те, що він бачив ножа у руках її сина. Вирішив розказати всю правду, оскільки довідався про взяття під варту ОСОБА_4 (а. с. 114 т. 1).
Таким чином, на досудовому слідстві була з’ясована причина зміни потерпілим своїх показань про обставини вчинення злочину.
Аналогічні показання потерпілий дав 26 вересня 2008 року при відтворенні обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_8 (а. с. 127-128 т. 1).
Під час судового слідства судом приймалися необхідні міри для виклику потерпілого ОСОБА_8 та його допиту у судовому засіданні. Однак, потерпілий не з’являвся у судові засідання по сімейних обставинах та з причини перебування на стаціонарному лікуванні, у письмовій заяві про це просив суд оголосити його показання на досудовому слідстві, які він підтримує, оскільки вони вірні та він не оговорює ОСОБА_4 З огляду на це, відповідно до вимог ст. ст. 306, 308 КПК України, судом першої інстанції було законно досліджено показання потерпілого ОСОБА_8 на досудовому слідстві (а. с. 235, 238, 239, 253, 255 т. 1; 5, 148, 253 т. 2).
Тому колегія суддів визнає необґрунтованим твердження захисника в апеляції про незаконність дослідження судом показань потерпілого ОСОБА_8 та нез’ясування протиріч у цих показаннях.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані показання потерпілого достовірними, оскільки вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15 на досудовому слідстві, відповідають висновкам основної, додаткових судово-медичних експертиз про характер, локалізацію, механізм заподіяння та тяжкість виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, можливість та більшу ймовірність їх виникнення за вказаних потерпілим обставин та малоймовірність їх виникнення за показаннями засудженого (а. с. 158-159 т. 1; 50-59, 92-98 т. 2).
Висновок останньої експертизи є обґрунтованим та відповідає детальній дослідницькій частині, що ґрунтується на всіх детальних показаннях засудженого та потерпілого про обставини заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (а. с. 92-98 т. 2).
Під час досудового слідства та судового розгляду справи достатньо повно перевірялася версія сторони захисту про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в стані необхідної оборони. На досудовому слідстві засуджений та потерпілий відмовлялися від відтворення обстановки та обставин події за їх показаннями (а. с. 124, 125, 127-128, 129 т. 1).
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, з врахуванням вищевказаних достовірних доказів, законно та обґрунтовано відкинув як недостовірні показання у судовому засіданні засудженого та свідка ОСОБА_10 про напад на ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_8 із застосуванням ножа.
З огляду на це колегія суддів визнає необґрунтованим твердження захисника в апеляції про неповноту досудового та судового слідства.
Оскільки безпосередньо перед подією злочину потерпілий не нападав на засудженого, а лише боровся з ним, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 по заподіянню ОСОБА_8 ножем виявлених у нього тілесних ушкоджень правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України. Та обставина, що під час боротьби з засудженим потерпілий сидів на ньому та утримував його руку, не впливає на правильність висновку органу досудового слідства та суду про кваліфікацію дій ОСОБА_4
Доводи апеляції захисника про неконкретність пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення є необґрунтованими, оскільки органом досудового слідства додержано вимог ст. 132 КПК України.
Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням правил ст. 71 КК України, відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого, який вчинив встановлений цим вироком суду першої інстанції злочин під час іспитового строку при звільненні з випробуванням від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Це покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів, не може бути визнано явно несправедливим.
Суд першої інстанції правильно вказав у вироку про факт наявності у ОСОБА_4 попередньої судимості за ч. 2 ст. 186 КК України та фактично врахував цю обставину при призначенні йому покарання. Разом з тим, суд помилково не вказав у мотивувальній частині вироку про визнання рецидиву злочину обставиною, що обтяжує покарання засудженого. Ця помилка може бути виправлена апеляційним судом шляхом зміни вироку, оскільки навіть з врахуванням цієї обставини призначене засудженому покарання відповідає тяжкості злочину та даним про особу ОСОБА_4, по справі відсутні підстави для постановлення вироку, передбачені ч. 1 ст. 378 КПК України, та в апеляції прокурора не ставиться питання про наявність цих підстав.
З матеріалів справи також видно, що по даній кримінальній справі цивільний позов заявлявся лише потерпілим ОСОБА_8; органом досудового слідства не з’ясовувався розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого, прокурором не заявлявся цивільний позов про стягнення із засудженого таких витрат та у справі відсутня довідка про розмір коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 У судовому засіданні досліджувався лише цивільний позов потерпілого, який був залишений без розгляду судом першої інстанції у зв’язку з неявкою потерпілого у судове засідання. У судових дебатах прокурор просив залишити цивільний позов потерпілого без розгляду, а також «задоволити позов прокурора і стягнути з ОСОБА_4 за лікування потерпілого ОСОБА_8 916,29 грн.» (а. с. 79, 80, 209-216; 221 т. 1; 122-185 т. 2).
За таких обставин доводи прокурора в апеляції про істотне порушення судом першої інстанції ст. 324 КПК України в частині невирішення питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, - є необґрунтованими. Це питання може бути вирішено окремо в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_7 задовольнити частково, апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 2 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінити.
Визнати рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_4
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді: