ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2251/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап’юк С.В.
з участю секретаря Хоми О.В.
представника позивача Синишина П.Є.,
представника відповідача Баралецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота»до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
11.07.2011 року товариство з обмежено відповідальністю «Сота»(далі –позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000252201/0 та за № 0000232201/0 від 06.05.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 06.05.2011 року протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000252201/0, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 156, 27 гривень та за № 0000232201/0, яким застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 259,3 гривень на підставі помилкових висновків щодо порушення ним вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підпункту «д»статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті внаслідок виявлення проведеною перевіркою допущених позивачем порушень вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Просила в задоволені позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота»зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 26.01.2001 року, взято на податковий облік 30.01.2001 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва за №100080825 від 04.12.2007 року.
В період з 22.03.2011 року до 04.04.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року до 28.02.2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт за №2149/22-0/31262487 від 18.04.2011 року, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при проведенні розрахунків з нерезидентом фірмою «TRAXIM B.V.» (Нідерланди) відповідно до контракту №SEES/2009/SOTA/2x105XF від 05.02.2009 року; порушення підпункту «д»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за №15-93 від 19.02.1993 року, Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління НБУ за №485 від 14.10.2004 року та умов індивідуальної ліцензії №122 від 03.06.2008 року; пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами»за №319/94 від 18.06.1994 року та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року (а.с.9-19).
За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем, 06.05.2011 року на за порушення підпункту «д»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000252201/0 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 156, 27 гривень та за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000232201/0 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 259, 30 гривень (а.с.23, 24).
Позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.2011 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 156, 27 гривень підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо позивача в розмірі 37 156, 27 гривень слугували два визначені відповідачем порушення підпункту «д»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме 36 743, 08 гривень штрафних (фінансових) санкцій застосовано за здійснення зарахування коштів в сумі 18 000 польських злотих від фінансово-бухгалтерського бюро «Liczyk»з призначенням платежу повернення переплати на мультивалютний рахунок позивача, відкритого згідно наданої індивідуальної ліцензії Національного банку України за №122 від 03.06.2008 року в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща), що визначено порушенням пункту 1.1 індивідуальної ліцензії та, як наслідок, порушення пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року та 413, 19 гривень штрафних (фінансових) санкцій застосовано за порушення абзацу 2 пункту 4 індивідуальної ліцензії –невиконання обов’язку не пізніше наступного робочого дня після дня закінчення строку дії ліцензії перерахувати залишок валютних цінностей за рахунку, відкритого в нерезидента на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку та після закінчення дії індивідуальної ліцензії за №122 –31.05.2009 року та перебування станом на 02.06.2009 року на рахунку в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) залишку коштів 170, 36 польських злотих.
Застосування 36 743, 08 гривень штрафних (фінансових) санкцій за здійснення зарахування коштів в сумі 18 000 польських злотих від фінансово-бухгалтерського бюро «Liczyk»з призначенням платежу повернення переплати на мультивалютний рахунок позивача, відкритого згідно наданої індивідуальної ліцензії Національного банку України за №122 від 03.06.2008 року в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) є протиправним, а податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню в цій частині, виходячи з такого.
18.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сота»та товариством з обмеженою відповідальністю «Liczyk»(Польща, м. Варшава) було укладено договір про надання фінансово-бухгалтерських послуг. Умовами договору зазначено, що в рамках договору ТОВ «Liczyk»буде зобов’язаний розпоряджатися і проводити всі операції на вказаному рахунку від імені позивача.
Згідно Індивідуальної ліцензії Національного банку України за № 122 виданої 03.06.2008 року (а.с. 92), уповноваженим банком позивача є Івано-Франківська філія Акціонерного банку «Київська Русь»(м. Івано-Франківськ), у якому розміщується один мультивалютний поточний рахунок (польські злоті, євро). Розділом 1.2 Індивідуальної ліцензії встановлено, що кошти з рахунку списуються в уповноваженому банку, а також, що кошти на оплату послуг фірми «Liczyk»(Польща) з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг банку «Liczyk»Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов’язкових платежів у сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 2900 (дві тисячі дев’ятсот) євро, або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом зазначеного банку у Польщі на дату відповідного списання. Строк дії ліцензії з моменту дати її видачі встановлений до 31.05.2009 року.
Відповідно до змін до зазначеної індивідуальної ліцензії за № 122, 26.02.2009 року Національним банком України було встановлено номер, тип рахунку, валютні цінності на рахунку (а.с. 94).
Умовами Індивідуальної ліцензії за № 122 встановлено, що ліцензія надає її власнику право на проведення операцій по зарахуванню на рахунок: податків, що повертаються згідно із законодавством Польщі; коштів від конвертації польських злотих в євро та євро в польські злоті; кошти, що є відсотками, нарахованими на залишки коштів на рахунках (пункт 1.1). З рахунку списуються: кошти на рахунок в уповноваженому банку; кошти на оплату послуг фірми «Liczyk»з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг Banku Millennium Oddzial w Warszawie за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов’язкових платежів (пункту 1.2).
В період з 24.09.2008 року до 31.01.2009 року з рахунку позивача банком нерезидента –ТОВ «Liczyk»- було списано загальну суму в розмірі 15089,39 польських злотих, що еквівалентно 3985,01 євро.
25.02.2009 року на рахунок уповноваженого банку позивача банком ТОВ «Liczyk»було перераховано грошові кошти у сумі 18000 польських злотих, як помилково списаних з рахунку позивача, що підтверджується відповідним листом ТОВ «Liczyk»(а.с. 20).
Згідно зі статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України для здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом, видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами –резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці 4 пункті 5 статті 1 даного Декрету.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 зазначеного Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України –штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо здійснення безліцензійної операції по зарахуванню коштів на рахунку позивача, оскільки судом встановлено, що списання вищезазначених грошових коштів було проведено помилково, позивач, згідно з умовами договору про надання послуг з ТОВ «Liczyk», не надавав відповідної згоди щодо списання коштів, а повернення помилково списаних коштів на рахунок позивача було здійснено ТОВ «Liczyk»самостійно після виявленої безпідставності списання цих коштів. При цьому суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності позивача складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді застосування санкцій та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, вважає, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення. При розгляді справи встановлено, що позивачем не було допущено жодних порушень умов індивідуальної ліцензії, а списання коштів в сумі 18 000 польських злотих та їх повернення здійснено без згоди позивача.
Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом є безпідставним, оскільки в судовому засіданні судом не встановлено порушення безпосередньо позивачем статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сота»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36 743, 08 гривень протиправним та його скасування в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Податкове повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року в частині застосування 413, 19 гривень штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та в цій частині скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.
Як було зазначено судом вище 03.06.2008 року позивачу видано індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №122, строк її дії встановлений з моменту дати видачі до 31.05.2009 року (а.с.92).
Абзацом 2 пункту 4 виданої індивідуальної ліцензії встановлений обов’язок позивача після закінчення строку дії ліцензії виконати вимоги пункту 1.11 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою правління Національного банку України за №485 від 14.10.2004 року.
Пунктом 1.11 глави 1 вказаного Положення встановлено, що власник ліцензії зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня після дня закінчення строку дії ліцензії перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, та/або зняти валютні цінності з рахунку і ввезти їх в Україну (за винятком тих випадків, за яких порядок використання рахунку, установлений законодавством країни, у якій цей рахунок відкрито, не дає змоги виконати цю вимогу або власник ліцензії отримав нову ліцензію).
05.06.2009 року позивачу видано нову індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №136 на тих же умовах, що було передбачено попередньою ліцензією за №122 від 03.06.2008 року (а.с.154).
Таким чином, в період з 01.06.2009 року до 05.06.2009 року щодо позивача не було виданих індивідуальних ліцензій на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, 31.05.2009 року строк дії індивідуальної ліцензії позивача за №122 закінчився, станом на 01.06.2009 року він не був власником ліцензії, який отримав нову ліцензію, а тому в позивача виник обов’язок не 01.06.2009 року перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, та/або зняти валютні цінності з рахунку і ввезти їх в Україну.
Станом на 02.06.2009 року залишок коштів на мультивалютному рахунку позивача, відкритому в нерезидента Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) складав 170, 36 польських злотих.
Таким чином, позивачем допущено порушення абзацу 2 пункту 4 індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №122 від 03.06.2008 року, пункту 1.11 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою правління Національного банку України за №485 від 14.10.2004 року, пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а застосування до позивача санкцій в розмірі 413, 19 гривень, у відповідності до абзацу 3 пункту 2 статті 16 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України є правомірним.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000232201/0 від 06.05.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 259,3 гривень, судом встановлено наступне.
05.02.2009 року між позивачем та фірмою «Traxim B.V.»(Нідерланди) було укладено контракт № SEES/2009/SOTA/2*105XF/05.03.02 IB, згідно з яким позивач купує два тягачі марки DAF XF 105, поставка товару здійснюється на умовах екс-воркс м. Ейндховен, Голандія, відповідно до Інкотермс 2000. Загальна сума контракту складає 157900 євро. Відповідно до контракту - «Умови поставки»- загальна сума авансового платежу становить 100% і повинна бути сплачена наступним чином: 5% загальної вартості контракту (що становить 7895,00 євро), має бути сплачено на протягом п’яти днів з дати підписання контракту, а 95% вартості контракту - за два тижня до дати постачання. У випадку, якщо покупець не сплачує 100% суми контракту за 2 тижні до дати постачання, продавцеь має право розірвати контракт.
На виконання вказаного контракту позивачем 12.02.2009 року здійснено передоплату в сумі 7895 євро (78652,04 гривень нерезиденту «Traxim B.V.» (Нідерланди), однак поставка товару не відбулася, а 12.08.2009 року прострочена дебіторська заборгованість позивача в сумі 7895,00 євро погашена 18.02.2009 року, шляхом переказу грошових коштів на поточний валютний рахунок товариства. Таким чином, заборгованість погашена пізніше на один день від встановленого 180-денного терміну проведення розрахунків по імпортним операціям резидентів (з 12.02.2009 року до 12.08.2009 року)
Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
В судовому засіданні встановлено, що для здійснення імпортної операції на виконання контакту № SEES/2009/SOTA/2*105XF/05.02.09 IB від 05.02.2009 року, у разі перевищенні терміну поставки імпортного товару з моменту здійснення позивачем авансового платежу, встановленому статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу було необхідно отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України. Оскільки, такого дозволу позивачем не одержано, перевищення строку поставки товару по контакту на один календарний день є порушенням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до статті 4 даного Закону.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000232201/0 від 06.05.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 259,3 гривень та вважає його таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення за №1533/10/25-019/166/432 від 30.06.2011 року про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення за №0000252201/0 та за № 0000232201/0 від 06.05.2011 року, охоплюються позовними вимогами про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, оскільки у відповідності до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень, прийнятих контролюючими органами вважається досудовим порядком вирішення спору, а тому до задоволення не підлягають.
На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36 743 (тридцяти шести тисяч сімсот сорока трьох) гривень 8 копійок.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 17.10.2011 року.