ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2261/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап’юк С.В.
з участю секретаря Хоми О.В.
представників позивача Бабій С.В., Костів Л.В.,
представника відповідача Сенчука І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»до Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області про скасування рішення за №130 від 03.06.2011 року та припису за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
11.07.2011 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(далі –позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області (далі –відповідач) про скасування рішення за №130 від 03.06.2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та скасування припису за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за наслідками проведеної, 27.05.2011 року, перевірки необґрунтовано, на підставі не передбачених нормативними актами розрахунків встановив порушення державної дисципліни цін в лютому 2011 року при застосуванні тарифів на послуги централізованого опалення для населення та визначив суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 17 324, 25 гривень та оскаржуваним рішенням застосував економічні санкції, а також безпідставно поширив дію пункту 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №457 від 18.09.2007 року на правовідносини, що мали місце в 2010-2011 роках, внаслідок чого оскаржуваним приписом зобов’язав здійснити повернення споживачам 41 483, 7 гривень.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, мотивуючи тим, що позивачем при здійсненні розрахунку тарифу за спожиту теплову енергію за надані послуги централізованого опалення за лютий 2011 року застосовано середній тариф, в порушення пункту 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внаслідок чого завищено вказаний тариф та необґрунтовано отримано 17 324, 25 гривень.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що основним предметом діяльності позивача є надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №362134 від 28.02.1996 року, ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, постачання теплової енергії серії АВ №345055, є виконавцем послуг із централізованого опалення і постачання гарячої води по місту Івано-Франківську.
В період з 10.05.2011 року до 27.05.2011 року відповідачем, у відповідності до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»за №1819 від 13.12.2000 року, пункту 4.1.4 плану роботи на ІІ квартал 2011 року проведено перевірку позивача на предмет дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на послуги теплопостачання.
За результатами перевірки складено акт за № 0000215 від 27.05.2011 року, в якому як висновок встановлено порушення державної дисципліни цін, а саме застосування завищених тарифів при розрахунку з споживачами за лютий 2011 року –розрахунок та застосування середнього тарифу у розмірі 275, 00 гривень/Гкал для споживачів, які розраховуються за одноставковим тарифом та 155, 29 гривень/Гкал для споживачів, які розраховуються за двоставковим тарифом, замість економічно обґрунтованих тарифів за лютий 2011 року у розмірі 273, 43 гривень/Гкал для споживачів які розраховуються за одноставковим тарифом та 153, 72 гривень/Гкал для споживачів які розраховуються за двоставковим тарифом, врезультаті чого було необґрунтовано нарахована плата в розмірі 54 759, 05 гривень, з яких необгрунтовано отримано 17 324, 25 гривень. Також вказаним актом зроблено висновок про наявність обов’язку позивача здійснити повернення споживачам , які в 2010-2011 роках встановили лічильники –41 483, 7 гривень. (а.с.13-23).
03.06.2011 року відповідачем, на підставі вказаного акту прийнято оскаржуване рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за №130, яким вирішено вилучити в дохід державного бюджету 17 324, 25 гривень та стягнути 34 648, 50 гривень штрафу (а.с. 10), а також внесено оскаржуваний припис за №132-5.1р/35, яким висунуто вимогу в місячний термін усунути порушення порядку застосування тарифів та провести перерахунок споживачам, які в 2010-2011 роках встановили лічильники обліку гарячої води на 41 483 гривні (а.с.11-12).
У відповідності до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Стаття 9 вказаного Закону України передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Відповідно до частини 5 статті 191 Господарського кодексу України державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів торгівельних надбавок та постачальницьких винагород.
Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлені повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, згідно абзацу 3 частини 1 якої Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з чинним законодавством державну політику цін в Україні здійснює Кабінет Міністрів України. Зокрема, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Контроль за додержанням державної дисципліни цін покладений на Державну інспекцію з контролю за цінами.
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, при цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог за додержанням державної дисципліни цін законодавства про захист економічної конкуренції, і такий контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України, про що зазначено у статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Згідно статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за № 1819 від 13.12.2000 року на відповідача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб’єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.
Порядок надання послуг з постачання теплової енергії регулюється Законами України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про теплопостачання», а також постановами Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Правил користування тепловою енергією»за № 1198 від 03.10.2007 року; «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»за №630 від 21.07.2005 року; «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»за №955 від 10.07.2006 року.
Згідно положень статті 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до частини 7 статті 20 зазначеного Закону регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об’єктів на відповідній території.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про теплопостачання»до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) належить регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.
Таким чином, суд зазначає, що ціна на послуги централізованого теплопостачання, що надаються позивачем є регульованою ціною, щодо якої встановлено її граничний рівень - тариф.
Досліджуючи застосування позивачем регульованих цін в період лютого 2011 року судом встановлено, що в період з 01.02.2011 року до 10.02.2011 року згідно рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №286 від 08.06.2010 року діяли тарифи на послуги теплопостачання та підігріву води в розмірах: одноставковий тариф –256, 06 гривень/Гкал, двоставковий –136, 35 гривень/Гкал (а.с.24).
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №81 від 08.02.2011 року діючі в лютому 2011 року тарифи на послуги, що надаються позивачем змінено з моменту офіційного публікування прийнятого рішення, що мало місце 10.02.2011 року, то в період з 10.02.2011 року до 28.02.2011 року діяли тарифи на послуги теплопостачання та підігріву води в розмірах: одноставковий –281, 66 гривень/Гкал, двоставковий – 161,95 гривень/Гкал (а.с.25).
Позивач у зв’язку із встановленням різних тарифів на послуги теплопостачання протягом одного календарного місяця здійснив розрахунок середнього тарифу за послуги централізованого опалення для населення в лютому 2011 року на рівні: одноставковий - 275, 00 гривень/Гкал та двоставковий - 155, 29 гривень/Гкал.
Здійснення та застосування вказаного середнього тарифу відповідач визначив як порушення державної дисципліни цін та, як наслідок, оскаржуваним рішенням застосував економічні санкції за її порушення.
Суд не погоджується з висновками відповідача про допущення позивачем порушення державної дисципліни при визначені середнього тарифу за надані послуги в лютому 2011 року, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за послуги розраховується згідно затверджених тарифів за фактично наданий обсяг теплової енергії, який визначається за показниками приладів обліку, або за встановленими нормами втрат тепла.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №630 від 21.07.2005 року визначений місячний розрахунковий період для оплати вказаних послуг. Пунктом 14 вказаних Правил встановлено, що показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Таким чином, нормативно встановленим порядком розрахунку плати за вказані послуги відсутній механізм розрахунку тарифу при його зміні протягом одного місяця, а здійснення зняття показників будинкових приладів обліку протягом 10.02.2011 року –в день оприлюднення та набрання чинності рішення про зміну тарифів є очевидно неможливим, внаслідок чого суд вважає обґрунтованим та економічно виправданим здійснення розрахунку середнього тарифу за лютий 2011 року.
Розрахунок середнього тарифу позивачем здійснено, виходячи з вимог пунктів 2.1.6, 2.2.4 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №191 від 08.09.2000 року, а також Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України за № 288 від 15.07.2010 року, виходячи з розміру витрат теплової енергії на опалення споруд з врахуванням температури зовнішнього повітря, шляхом визначення сукупного розміру спаленого газу на реалізацію теплової енергії, визначення відсоткового співвідношення у частині спаленого газу з 9 днів та з 19 днів лютого 2011 року, визначенні реалізації теплової енергії у співвідношенні до спаленого газу (а.с.27-29).
Суд зазначає, що здійснення позивачем розрахунку середнього тарифу за надані послуги теплопостачання в лютому 2011 року за встановленими нормами втрат тепла, за умови встановленої неможливості визначення фактично наданого обсягу теплової енергії за показниками приладів обліку здійснено позивачем у відповідності до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідачем при проведенні перевірки позивача здійснено самостійний розрахунок середнього тарифу на послуги централізованого опалення наданих позивачем за лютий 2011 року, шляхом ділення місячного обсягу реалізації теплоенергії на календарну кількість днів.
Суд зазначає, що здійснення розрахунку середнього тарифу за надані послуги централізованого теплопостачання за визначеним відповідачем в акті перевірки способом чинними нормативними актами не передбачено.
При вирішенні питання про допущення позивачем порушення державної дисципліни цін суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності позивача складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін.
При цьому суд враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, вважає, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення.
При розгляді справи встановлено, що позивач вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення державної дисципліни цін, а розрахунок середнього тарифу на надані ним послуги в лютому 2011 року відповідає встановленим вимогам визначення розміру плати за послуги, передбаченого статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та здійснено з дотриманням нормативних методик.
Як наслідок, суд вважає протиправним застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а рішення відповідача за №130 від 03.06.2011 року та припис за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року в цій частині є такими, що підлягають скасуванню.
Досліджуючи правомірність внесення відповідачем припису за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року в частині зобов’язання здійснити перерахунок споживачам, які в 2010-2011 роках встановили лічильники обліку гарячої води на 41 483 гривень у відповідності до пункту 1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №457 від 18.09.2007 року, то суд дійшов висновку про протиправність встановлення відповідачем такого обов’язку для позивача та безпідставність поширення дії вказаного рішення на правовідносини, що мали місце в 2010-2011 роках.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №457 від 18.09.2007 року зобов’язано позивача провести перерахунок плати за підігрів води за період з 01.01.2007 року по день реєстрації встановлення квартирних лічильників гарячої води мешканцям, яким в поточному році нараховано за підігрів води згідно показників будинкових лічильників гарячої води за обсяги, які перевищили затверджені норми споживання (а.с.34).
Виходячи із змісту вказаного рішення, воно поширює свою дію по-перше, на споживачів послуг підігріву води, по-друге, споживачів, якими встановлено квартирні лічильники гарячої води в 2007 році, по-третє, споживачів, яким в 2007 році нараховано за підігрів води згідно показників будинкових лічильників гарячої води за обсяги, які перевищили затверджені норми споживання.
Таким чином, дія вказаного рішення Виконавчого комітету не поширюється на правовідносини розрахунків позивача з споживачами послуг підігріву гарячої води, що мали місце в 2010 та 2011 роках, а припис за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківські й області про застосування до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за №130 від 03.06.2011 року.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області про виконання Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін за №132-5.1р/35 від 03.06.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.10.2011 року.