УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/6864/11
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Шевчук А.М.,
суддів: Заполовського В.Й., Павицької Т.М.,
при секретарі судового засідання Котлярчук Т.К.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області
на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 13 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
03 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй у повному розмірі доплати, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та стягнути з відповідача на її користь недоплачене підвищення до пенсії, передбачене ч.2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 15 310 грн., проживаючій в зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що доплата проводиться у розмірах значно менших, ніж передбачено у законі.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 13 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо невиплати позивачу у повному розмірі доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 03.02.2009 року по 31.12.2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просить скасувати постанову та закрити провадження у справі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, що управління ПФУ не є належним відповідачем по справі.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючою пенсіонеркою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському районі, має статус потерпілої 3 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
За ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення –три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Проте, передбачена Законом доплата провадилася позивачці у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, як орган якому делеговано повноваження щодо таких виплат, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 39 Закону, але на порушення зазначених вимог таких нарахувань і виплат не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Посилання управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області в апеляційній скарзі на те, що воно є неналежним відповідачем суперечить чинному законодавству.
Повноваження суду в частині способу відновлення порушених прав узгоджуються з положеннями ст.162 КАС України.
Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено доплату ОСОБА_1, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України з 03.02.2009 року по 31.12.2009 року – в межах строку звернення до суду.
Суд першої інстанції повно та об’єктивно з'ясував обставини справи, врахував вказані положення та дійшов обґрунтованого висновку про незаконність дій відповідача, зобов’язавши його здійснити нарахування та виплату доплати.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Воно постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та закриття провадження у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.195-198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 13 липня 2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: