ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2333/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап’юк С.В.
з участю секретаря Хоми О.В.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідачів Соколова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігоря Михайловича, Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про скасування рішення за №42 від 30.06.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2011 року ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігоря Михайловича (далі – відповідач) про скасування рішення про тимчасову заборону (призупинення) робіт по обробленню (переробленню) золи на золовідвалі Бурштинської ТЕС для заготівлі мікросфери алюмосилікатної підприємцем ОСОБА_3 (м.Бурштин) за №42 від 30.06.2011 року.
01.08.2011 року ухвалою суду до участі в даній справі як другого відповідача залучено Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оскаржуване рішення про тимчасову заборону (призупинення) робіт до отримання дозвільної документації у галузі охорони довкілля прийняте протиправно, на підставі необґрунтованого висновку про порушення ним вимог статтей 17, 34 Закону України «Про відходи», під час здійснення на золовідвалі Бурштинської теплової електростанції ПАТ «Західенерго» заготівлі мікросфери алюмосилікатної, яка не відноситься до небезпечних відходів, і діяльність по поводженню з якою не підлягає ліцензуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідачі, позов не визнали, їх представником суду надано заперечення проти позовних вимог мотивоване тим, що позивач з промислових відходів Бурштинської ТЕС - золи летючої, здійснює заготівлю мікросфери алюмосилікатної, яка за своїми фізико-хімічними властивостями відноситься до другого класу небезпечних відходів, і в наслідок чого для провадження такої діяльності, у відповідності до статтей 17, 34 Закону України «Про відходи», позивач зобов’язаний мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, а відсутність таких ліцензій є підставою для застосування заборони, прийнятої оскаржуваним рішенням, яке вважають законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою – підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 від 02.07.2002 року.
22.12.2010 року відкрите акціонерне товариство «Західенерго» уклало договір поставки за №РП-06/2010 з українсько-польським спільним підприємством «Ентек», предметом якого є поставка попелу зволоженого як продукту згоряння вугілля на відокремленому структурному підрозділі постачальника - Бурштинській ТЕС (т.1 а.с.27).
05.01.2011 року українсько-польське спільне підприємство «Ентек» та позивач уклали договір за №1/11, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов’язання на свій ризик виконати роботи по збиранню, пакуванню і відвантаженню мікросфери із золовідвалів Бурштинської ТЕС, а замовник - українсько-польське спільне підприємство «Ентек» зобов’язалося прийняти та оплатити ці роботи (т.1 а.с.28).
За своїм змістом та у відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України вказаний договір є договором підряду.
Правовідносини визначені вищевказаним договором існували між позивачем та українсько-польським спільним підприємством «Ентек» в 2009 та 2010 роках в силу дії аналогічних договорів за №1/09 від 05.01.2009 року, за №1/10 від 05.01.2010 року (т.1 а.с.25, 26).
Крім того, 01.01.2010 року договір підряду за №1-П/10 з ідентичними умовами та предметом, укладено між приватним підприємцем ОСОБА_5, як замовником та позивачем, як виконавцем (т.1 а.с.8).
В період 2009-2010 років та шести місяців 2011 року позивач на виконання укладених договорів виконував роботи по збиранню із золовідвалів Бурштинської ТЕС мікросфери, шляхом її збирання за допомогою саморобного пристрою з поверхні водойми золовідвалу, пакування та відвантаження замовнику (т.1 а.с.67, 69-70, 72-79).
Замовниками зола – міросфера реалізовувалася контрагентам не резидентам (т.1 а.с.129-249, т.2 а.с.1-29).
13.04.2011 року співробітниками Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на митному посту «Ямниця» Івано-Франківської митниці спільно з представниками українсько-польського спільного підприємства «Ентек» відібрано зразки проб промислових відходів, які експортувалися (т.2 а.с.64).
В подальшому, за дорученням Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області проведено дослідження вказаних зразків та визначено невідповідність їх класу небезпеки, зазначеному при експортуванні.
15.06.2011 року Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області звернулося до відповідача з листом за №8/3-718 про проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні заготівлі вказаної мікросфери позивачем (т.1 а.с.22).
20.06.2011 року відповідачем видано наказ за №420 про здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем та видано направлення на її здійснення за №425 (т.1 а.с.23-24).
23.06.2011 року за наслідками проведеної 22-23 червня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища фізичною особою ОСОБА_6 щодо поводження з відходами (мікросфера алюмосилікатна) на золовідвалі Бурштинської ТЕС складено акт, яким встановлено порушення позивачем статтей 17, 34 Закону України «Про відходи», а саме відсутня ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (т.1 а.с.105-107).
30.06.2011 року за наслідками розгляду вказаного акту відповідачем – Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчуком І.М. винесено оскаржуване рішення за №42 про тимчасову заборону (призупинення) робіт по обробленню (переробленню) золи на золовідвалі Бурштинської ТЕС для заготівлі мікросфери алюмосилікатної підприємцем ОСОБА_3 (м.Бурштин) до отримання необхідної дозвільної документації у галузі охорони довкілля (т.1 а.с.10-11).
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
У відповідності до статті 16 вказаного Закону управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України (частина 2). Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій (частина 3).
Згідно частини 5 статті 16 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, до якої пунктом «б» частини 1 віднесено державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; пунктом «ж» частини 1 віднесено обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об’єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Частиною 13 статті 20 вказаного Закону встановлено, що рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Стаття 22 Закону України «Про відходи» встановлює, що спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 23 вказаного Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами віднесено здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки; здійснення контролю за веденням суб’єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією; видача відповідно до закону дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1520 від 17.11.2001 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі – Положення), пунктом 1 якого передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.
Пункт 4 Положення передбачає, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний контроль за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.
Відповідно до пункту 5 Положення Держекоінспекція має право: обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об’єктів (в тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об’єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припинення їх діяльності у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеки; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи тощо); складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом;
Пунктом 13 Положення передбачено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань утворює свої територіальні органи, в тому числі державні екологічні інспекції в областях, що, у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України за №346 від 28.03.2011 року, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначає Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений Постановою Верховної Ради України за №2751-ХІІ від 29.10.1992 року.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно пункту 3 зазначеного Порядку рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, встановлених обставин справи та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що рішення про тимчасову заборону (призупинення) робіт по обробленню (переробленню) золи на золовідвалі Бурштинської ТЕС для заготівлі мікросфери алюмосилікатної підприємцем ОСОБА_3 (м.Бурштин) за №42 від 30.06.2011 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Також судом перевірена обґрунтованість прийнятого рішення та зроблено висновок, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України визначає Закон України «Про відходи».
Стаття 17 вказаного Закону визначає обов’язки суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, згідно пунктів в, г, н частини 1 якої суб’єкти господарської діяльності зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.
Статтею 34 даного Закону встановлені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, частиною 3 якої передбачено, що суб’єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об’єкт поводження з небезпечними відходами, зобов’язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Таким чином, вирішення питання про належність відходів, заготівлю яких здійснює позивач на золовідвалі Бурштинської ТЕС до небезпечних є вирішальним для розгляду спору по суті.
Згідно результатів дослідження зразків проб промислових відходів відібраних співробітниками Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області при їх експортуванні УПСП «Ентек» летюча зола від енергоустановок, що працюють на вугіллі за своїм фізико-хімічним складом є мікросферою алюмосилікатною та відноситься до відходів промислової сировини (т.1 а.с.29-30).
Судом встановлено, що у відповідності до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи за №65 від 22.03.2010 року, паспорту відходів Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго» (2003 рік), Екологічного паспорту Івано-Франківської області Бурштинською ТЕС утворюються відходи 4 класу небезпеки, серед яких зола паливна, шлак паливний, що утилізується, видаляється (захороняється, складується) на золовідвалах (т.1 а.с.51, 54-55, т.2 а.с.37-42).
Мікросфера (мікросфера алюмосилікатна) не визначена у окремий вид відходів та самостійно у процесі виробничої діяльності Бурштинської ТЕС не утворюється, також в державному класифікаторі відходів не визначена як окремий вид промислових відходів.
Поняття оброблення (перероблення) відходів визначено статтею 1 Закону України «Про відходи» та передбачає собою здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Таким чином, дії позивача щодо збирання з поверхні водойми золовідвалу Бурштинської ТЕС, виділеної від загальної маси золи паливної на поверхні води за рахунок флотації по питомій вазі мікросфери алюмосилікатної, її підсушування є обробленням відходів, тобто здійснення технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізико-хімічних властивостей відходів Бурштинської ТЕС - золи паливної, з метою її підготовки до зберігання та перевезення.
Крім того, суд вважає за не обхідне звернути увагу на той факт, що предметом, укладеного між українсько-польським спільним підприємством «Ентек» з ВАТ «Західенерго», договору поставки №РП-06/2010 від 22.12.2010 року є попіл зволожений як продукт згоряння вугілля на Бурштинській ТЕС (т.1 а.с.27), а предметом договорів підряду, укладених між УПСП «Ентек», ПП ОСОБА_5 з позивачем, є роботи по збиранню, пакуванню і відвантаженню мікросфери із золовідвалів Бурштинської ТЕС (т.1 а.с. 8, 25-26, 28), що свідчить про диференціацію вказаних відходів самими сторонами договорів та спрямованістю умов договорів на отримання відходів з конкретними якісними та фізико-хімічними властивостями.
У відповідності до пункту «в» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.
Враховуючи, що позивачем здійснюється господарська діяльність, яка передбачає собою оброблення відходів, то в силу дії вищевказаної норми Закону України «Про відходи» він несе обов’язок по визначенню складу і властивостей відходів, що утворюються та ступеня їх небезпечності.
Як зазначалось судом вище, відподно до статті 22 Закону України «Про відходи» спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з відходами та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Крім того, абзацом 10 статті 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» до повноважень Державної санітарно-епідеміологічної служби віднесено методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Постановою Головного державного санітарного лікаря України за №29 від 01.07.1999 року затверджено Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення (ДСанПіН 2.2.7.029-99).
Розділом 5 ДСанПіНу 2.2.7.029-99 встановлений порядок визначення класу небезпеки промислових відходів, до яких, як вже зазначалось судом вище, у відповідності із висновком №02/05-11 від 30.05.2011 року Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України відноситься досліджена мікросфера алюмосилікатна, заготовлена позивачем (т.1 а.с.29-30).
Як встановлено судом позивачем, під час провадження своєї господарської діяльності, не здійснено визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища не визначено ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.
Визначення класу небезпеки мікросфери алюмосилікатної, заготівля якої здійснювалася позивачем на золовідвалах Бурштинської ТЕС проведено за дорученням Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Івано-Франківською санітарно-епідеміологічною станцією 17.06.2011 року на підставі лабораторних досліджень Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, згідно яких мікросферу алюмосилікатну віднесено до небезпечних відходів ІІ класу (високотоксичні) та пункту 40 Жовтого переліку відходів (т.1 а.с.31-33).
Як наслідок, суд приходить до висновку про поширення на позивача обов’язку мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, визначеного статтями 17 та 34 Закону України «Про відходи», при здійснені господарської діяльності по збиранню, пакуванню та відвантаженню із золовідвалів Бурштинської ТЕС мікросфери алюмосилікатної, як відходів ІІ класу небезпеки (високо небезпечні), а невиконання вказаного обов’язку визнається судом обґрунтованою підставою для прийняття відповідачем рішення про тимчасову заборону (призупинення) таких робіт по обробленню (переробленню) золи до отримання дозвільної документації у галузі охорони довкілля.
Посилання представника позивача на Звіт токсикологічної оцінки та визначення класу небезпеки відходів – золи летючої Бурштинської ТЕС (мікросфери) за №№/8-А-2440-11 від 22.03.2011 року, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя (т.1 а.с. 34-37); Науковий звіт за результатами санітарно-токсикологічної оцінки з визначенням класу небезпеки відходу – золи летючої Бурштинської ТЕС (мікросфери) за №3/8-Б-2240 від 05.08.2011 року, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя (т.1 а.с.98-104); Лист Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №1380/09/3-7 від 25.03.2011 року (т.1 а.с.12) не обґрунтовують позовних вимог та не доводять зазначених позивачем обставин, виходячи з наступного.
Звіт токсикологічної оцінки та визначення класу небезпеки відходів – золи летючої Бурштинської ТЕС (мікросфери) за №№/8-А-2440-11 від 22.03.2011 року та Науковий звіт за результатами санітарно-токсикологічної оцінки з визначенням класу небезпеки відходу – золи летючої Бурштинської ТЕС (мікросфери) за №3/8-Б-2240 від 05.08.2011 року, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя здійснено на підставі результатів спектрального аналізу та визначення хімічного складу мікросфери Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України.
Листом за №77/167 від 17.05.2011 року Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України повідомлено, що лабораторії даного інституту не атестовані на предмет проведення вимірювань хімічного кладу промислових відходів, в тому числі летючої золи, що утворюється в результаті спалювання вугілля в енергоустановках (т.1 а.с.126).
Також, листом Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України за №77/171 від 19.05.2011 року просить вважати недійсним результати досліджень хімічного складу мікросфери, проведені для УП СП «Ентек» для їх використання з метою отримання дозвільних документів у сфері поводження з відходами (т.1 а.с.127).
Відсутність атестації лабораторій Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України щодо проведення вимірювання фізико-хімічного складу та властивостей відходів підтверджується копією свідоцтва про атестацію за серії РЛ №1154/08 від 21.03.2008 року, виданого Львівським регіональним Державним центром стандартизації, метрології та сертифікації (т.2 а.с.48-55) та не спростовується листом Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України направленого УП СП «Ентек» за №77/240 від 20.07.2011 року (т.1 а.с.128).
Крім того, суд зазначає, що Звіт токсикологічної оцінки та визначення класу небезпеки відходів – золи летючої Бурштинської ТЕС (мікросфери) за №№/8-А-2440-11 від 22.03.2011 року, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя відкликано внаслідок виявлення в ньому розбіжностей показників речовин (т.1 а.с.38-39).
Також суд звертає увагу на те, що за запитом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя відмовив в проведенні дослідження відходів (зола летюча від енергоустановок, що працюють на вугіллі) у зв’язку з тим, що вказане дослідження є предметом матеріалознавчого дослідження і даною установою не проводиться, при цьому повідомлено про здійснення запитуваних досліджень профільним науковим закладом, зокрема Інститутом загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України (т.1 а.с.121).
Щодо листа Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №1380/09/3-7 від 25.03.2011 року, а також інших листів-роз’яснення (висновків) за період 2007-2010 років щодо вивезення з України відходів – золи летючої, отриманої від спалювання вугілля на тепловій електростанції, виданих УП СП «Ентек», то листом заступника Міністра екології та природних ресурсів України повідомлено про їх визнання недійсними (т.1 а.с.40).
Таким чином, звіти, розрахунки та листи, якими позивач обґрунтовує належність відходів, обробку яких здійснює, до малонебезпечних та, внаслідок цього, відсутність в нього обов’язку мати ліцензію на поводження з небезпечними відходами є такими, згідно яких є неможливим визначення класу небезпеки відходів.
Також, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви долучено копію наказу за №138 від 15.04.2010 року, виданого від імені директора Бурштинської ТЕС, згідно якого надано право на збирання золи летючої (мікросфери) на золовідвалах Бурштинської ТЕС українсько-польському спільному підприємству «Ентек», а також юридичним і фізичним особам відповідно до укладених договорів на відпуск золи летючої (т.1 а.с. 7).
Однак, вказаний наказ у зв’язку із виявленими порушеннями порядку видання визнано недійсним наказом директора Бурштинської ТЕС за №318 від 25.08.2011 року (т.2 а.с.47). Також в матеріалах справи міститься повідомлення директора Бурштинської ТЕС про те, що наказ за №138 від 15.04.2010 року «Про виконання робіт на золовідвалах БТЕС» ним не підписувався (т.2 а.с.46).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігоря Михайловича про тимчасову заборону (призупинення) робіт по обробленню (переробленню) золи на золовідвалі Бурштинської ТЕС для заготівлі мікросфери алюмосилікатної підприємцем ОСОБА_3 (м.Бурштин) за №42 від 30.06.2011 року правомірним, а заявлений позов таким, що до задоволення не підлягає.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігоря Михайловича, Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про скасування рішення про тимчасову заборону (призупинення) робіт по обробленню (переробленню) золи на золовідвалі Бурштинської ТЕС для заготівлі мікросфери алюмосилікатної підприємцем ОСОБА_3 (м.Бурштин) за №42 від 30.06.2011 року відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 10.10.2011 року.