ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1311/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача Павлової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ ЛДФ" до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особа Державна інспекція з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб ЛДФ»(надалі по тексту позивач), в якому останній просить:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради;
- зобов’язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради погодити тариф на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів на рівні економічно- обґрунтованих витрат, згідно з висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області від 11.07.2011 за № 6/4/2-153;
- стягнути з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради збитки, завдані внаслідок непогодження економічно - обґрунтованих тарифів ТОВ «Куб ЛДФ»в сумі 522 143 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що Товариством, на підставі висновку Державної інспекції з контролю за цінами Дніпропетровської області щодо підтвердження економічної обґрунтованості розрахунків тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів, було здійснено звернення до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради з проханням щодо перегляду існуючих розмірів тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів, проте, останнім відповіді не надано, як і не вчинено дій з розгляду такого звернення. На думку позивача, бездіяльністю, що виявилась у залишені без розгляду звернення щодо перегляду тарифів, йому нанесено збитки в сумі 522 143 грн., які обґрунтовуються відповідним розрахунком.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з’явилися, про дату час та місце якого, повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представника позивача, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Куб ЛДФ», зареєстроване Виконавчим комітетом Нікопольської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області 14.09.2005 року за № 10002355252.
Відповідно до змісту статуту позивача, одним із видів діяльності, є надання послуг з перевезення, зберігання та утилізації твердих та рідких побутових відходів, який міститься в матеріалах справи.
За результатами конкурсу між позивачем, як його переможцем, та Нікопольської міською радою, було укладено договір № 03/10 від 01.02.2010 на перевезення твердих та рідких побутових відходів.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, розмір тарифів щодо вартості послуг з вивезення твердих та рідких побутових відходів, затверджено рішенням Нікопольської міської ради, яке міститься в матеріалах справи.
21 березня 2011 року ТОВ «Куб ЛДФ», було здійснено звернення до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо перегляду розміру існуючих тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів.
Прохання перегляду існуючих тарифів, мотивоване висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області, яким підтверджено економічне обґрунтування розрахунку нових тарифів.
В свою чергу, листом від 08 квітня 2011 року, відповідач у погодженні тарифів, на підставі вищевказаного висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області, відмовив, з посиланням на необхідність доопрацювання розрахунку витрат з врахуванням наданих зауважень.
18 квітня 2011 року, позивач повторно звернувся з проханням щодо перегляду існуючих розмірів тарифів на перевезення твердих та рідких побутових відходів, проте, листом від 22 квітня 201 року, відповідач у перегляді існуючих тарифів, відмовив, з посиланням на відсутність достатніх підстав для такого перегляду.
09.12.2010 року ТОВ «КУБ ЛТД», отримало позитивний висновок Державної інспекції з контролю за цінами Дніпропетровської області щодо підтвердження економічної обґрунтованості розрахунків тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів, розрахованих на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».
11 липня 2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Дніпропетровській області, надано новий позитивний висновок за № 6/4/2-153 щодо розрахунку економічно-обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, відповідно до змісту якого, визначений обсяг надання послуг з вивезення побутових відходів, є економічно - обґрунтованим.
На підставі вищевказаного висновку № 6/4/2-153, позивачем 12 липня 2011 року, здійснено відповідне звернення щодо перегляду існуючого розміру тарифів на перевезення твердих та рідких побутових відходів.
30 серпня 2011 року, позивачем повторно було здійснено відповідне звернення щодо перегляду існуючого розміру тарифів на перевезення твердих та рідких побутових відходів.
Судом встановлено, що відповіді на вищевказані звернення відповідачем, не надавалися, як і не виносилися на обговорення питання щодо їх розгляду.
Факт звернення з проханням щодо перегляду існуючих тарифів, підтверджується відповідною відміткою відповідача на перших аркушах листів, які досліджено в судовому засіданні та копії яких залучено до матеріалів справи.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем, як органом до повноважень якого відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування», належить виключна компетенція з розгляду та затвердження відповідних тарифів, безпідставно залишено без розгляду звернення позивача щодо перегляду існуючого рівня тарифів на вивезення твердих та рідких побутових відходів.
У зв’язку із чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо непогодження тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів в м. Нікополі Дніпропетровської області, на рівні економічно - обґрунтованих витрат та не надання відповіді на листи від 12.07.2011 року, 30.08.2011 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо зобов’язання Виконавчого комітету Нікопольської міської ради погодити тариф на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів на рівні економічно обґрунтованих витрат, згідно з висновком державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області від 11.17.2011 за № 6/4/2-153, суд зазначає наступне.
Компетенція органів місцевого самоврядування в Україні, визначається Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування, є правом територіальної громади - жителів села, чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до положень ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
В свою чергу, Законом України «Про місцеве самоврядування», визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1 цього ж Закону, до виконавчих органів рад, належать органи, які відповідно до Конституції України та вищезазначеного Закону, створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші, створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також, підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Таким чином, Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, є органом, який в межах наданої йому компетенції, наділений повноваженням здійснення виконавчої функції на території відповідної ради.
Питання обсягу та змісту повноважень виконавчих комітетів місцевих рад, викладено в ст. ст. 28 та 40 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Так, відповідно до положень ст. 28 вищезазначеного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;
3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;
4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;
5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також, бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових
засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;
7) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов'язковість укладення яких, установлена законодавством;
8) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях, незалежно від форм власності;
2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;
3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.
Статтею 40 вищезазначеного Закону встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші, надані їм законом повноваження.
Що стосується питання господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також, їхні права та обов'язки, то дане питання врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень ст.7 цього ж Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також, щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг, відповідно до законів.
В свою чергу, безпосередньо, питання порядку формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначено ст. 31 цього ж Закону.
Так, відповідно до положень ст. 31 вищезазначеного Закону, порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону), визначає Кабінет Міністрів України.
Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Органи місцевого самоврядування, встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво.
При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування, поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.
У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно-обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування, не допускається, і може бути оскаржено в суді.
Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними, відповідно до їхніх повноважень.
У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також, відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
При формуванні тарифів, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування, мають керуватися висновками відповідних спеціально уповноважених законодавством органів та установ.
Відповідно до положень п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р. зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМ України № 297 від 27.02.2007 р., Державна інспекція з контролю за цінами, організовує роботу з надання висновків щодо розрахунків економічно-обґрунтованих планових витрат, пов’язаних з виробництвом, водопостачанням та водовідведенням, централізованого водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води, вивезення побутових відходів та технічного обслуговування ліфтів.
Відповідно до положень п.41 постанови Кабінету Міністрів України № 1010 від 26 липня 2006 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», висновок щодо розрахунків економічно-обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з вивезення побутових відходів, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономікою.
Як вбачається зі змісту матеріалів справи, 11 липня 2011 року, Державною інспекцією з контролю за цінами в Дніпропетровській області, надано Висновок за № 6/4/2-153 щодо розрахунку економічно-обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, відповідно до змісту якого, визначений обсяг надання послуг з вивезення побутових відходів, є економічно-обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, прямо вбачається той факт, що позивачем у встановленому законодавством порядку, доведено наявність об’єктивно існуючих підстав для зміни існуючих тарифів та послуг з вивезення побутових відходів.
Таким чином, суд доходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради збитків, завданих внаслідок непогодження економічно-обґрунтованих тарифів ТОВ «Куб ЛДФ»в сумі 522 143 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше, вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, без відповідного відшкодування, не допускається і може бути оскаржено в суді.
Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.
У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також, відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
При вирішенні даної позовної вимоги, суд виходить з того, що встановленою в судовому засіданні бездіяльністю відповідача щодо непогодження тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів в м. Нікополі Дніпропетровської області, на рівні економічно - обґрунтованих витрат та не надання відповіді на листи від 12.07.2011 року, 30.08.2011 року, позивачеві було завдано збитків на суму 522 143 грн.
На підтвердження розміру нанесеного збитку, позивачем надані відповідні постатейні калькуляції, копії яких, залучені до матеріалів справи.
Виконкомом так і не було надано заперечень та належних правових обґрунтувань власної правової позиції.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.
На підставі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З викладеного, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав і інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність відповідача неправомірною щодо непогодження тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів в м. Нікополі Дніпропетровської області, на рівні економічно - обґрунтованих витрат та ненадання відповіді на листи від 12.07.2011 року, 30.08.2011 року, оскільки, вони не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За таких обставин, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що полягають у непогодженні тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів в м. Нікополі Дніпропетровської області, на рівні економічно - обґрунтованих витрат та ненадання відповіді на листи від 12.07.2011 року, 30.08.2011 року, є правомірними.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суб’єкт владних повноважень, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб ЛДФ»судові витрати немайнового характеру у розмірі 32 грн. 19 коп. та майнового характеру у розмірі 2 146, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб ЛДФ» до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особа Державна інспекція з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо непогодження тарифів на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів в м. Нікополі Дніпропетровської області, на рівні економічно - обґрунтованих витрат та ненадання відповіді на листи від 12.07.2011 року, 30.08.2011 року.
Зобов’язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради погодити тариф на послуги з вивезення твердих та рідких побутових відходів на рівні економічно-обґрунтованих витрат, згідно з висновком державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області від 11.07.2011 за № 6/4/2-153.
Стягнути з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради збитки, завдані внаслідок непогодження економічно - обґрунтованих тарифів ТОВ «Куб ЛДФ» в сумі 522 143 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб ЛДФ» судові витрати немайнового характеру у розмірі 32 грн. 19 коп. та майнового характеру у розмірі 2 146 00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.О. Лозицька