Справа № 22ц-3694/11 Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.,
з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
представників Чемеровецького підприємства теплових
мереж
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3694 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецького підприємства теплових мереж, третьої особи без самостійних вимог –Чемеровецької селищної ради, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і різниці у заробітній платі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і різниці у заробітній платі, посилаючись на те, що його було неправомірно звільнено із займаної посади юриста на Чемеровецькому підприємстві теплових мереж, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату. Позивач посилаючись на те, що його не було роботодавцем попереджено про наступне звільнення за два місяці, а також вважає, що роботодавець мав би запропонувати йому перейти на іншу роботу, оскільки у штаті підприємства була ї є посада інспектора відділу кадрів з оплатою праці 20%. Просив поновити його на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2875 грн., завдану моральну шкоду в сумі –3000 грн., а також різницю заробітної плати за період з 01.06.2011 року по 20.06.2011 року в сумі 411 грн. 32 коп.
Рішенням Городоцького районного суду від 3 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Чемеровецького підприємства теплових мереж на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за час виконання нищеоплачуваної роботи за період з 01.06.2011 року по день звільнення - 20.06.2011 року в сумі 411 грн. 32 коп. з відрахуванням усіх необхідних податків і зборів. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Чемеровецького підприємства теплових мереж на користь держави судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Шинкоренко С.В. Справа № 22ц-3694
Доповідач –Власенко О.В. Категорія № 51, 52
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням не погоджується, вважає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити, судові витрати у справі покласти на відповідача.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача –Чемеровецького підприємства теплових мереж, різниці заробітної плати за період з 01.06. по 20.06.2011 року в сумі 411 грн. 32 коп., оскільки відповідач, в порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, належним чином і у встановлений строк не повідомив позивача про факт зменшення його заробітної плати, а тому обгрунтовано, виходячи з вимог вказаної норми, задовольнив позовні вимоги позивача.
В цій частині рішення судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У відповідності з п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив із того, що при звільненні позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем було повністю дотримано вимог ст. 49-2 цього ж Кодексу.
Колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що з 1 квітня 2005 року ОСОБА_1 працював у Чемеровецькому підприємстві теплових мереж на посаді юриста.
Згідно з наказом директора підприємства № 10 від 15.02.2011 року (а.с.61,62) ”Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників”, у зв`язку із зменшенням обсягу виробництва і потребою скорочення витрат на утримання апарату управління підприємством та частково виробничо –експлуатаційної служби, прийнято рішення з 04.05.2011 року скоротити та вивести із штатного розпису посади юриста, касира та машиніста екскаватора. З даним наказом працівників було ознайомлено 24.02.2011 року, однак, згідно з актами № 2, 2а юрист ОСОБА_1 та касир ОСОБА_4 від підпису цього наказу відмовилися.
Згідно з наказом № 12 від 24.02.2011 року (а.с.63,64) ”Про попередження про заплановане вивільнення працівників підприємства”, в той же день ОСОБА_1 було попереджено про скорочення його посади і наступне вивільнення, згідно з актом № 2 (а.с.66), він відмовився від підпису наказу.
Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету № 9 від 21.04.2011 року (а.с.69) встановлено, що профспілковий комітет Чемеровецького підприємства теплових мереж дав згоду на звільнення ОСОБА_1, в його присутності, за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та на відстрочення звільнення касира ОСОБА_4
Згідно з наказом № 15 від 29.04.2011 року (а.с.48,49), ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 04.05.2011 року, ознайомлюватися з яким ОСОБА_1 також відмовився, що підтверджується відповідним актом (а.с.52).
Враховуючи, що позивач в цей період перебував на стаціонарному лікуванні у Чемеровецькій районній лікарні (а.с.54-60), директором підприємства було видано інший наказ № 22 від 20.06.2011 року (а.с.6), про звільнення ОСОБА_1 з дня, наступного після закінчення листка непрацездатності, що підтверджується також ксерокопією трудової книжки позивача (а.с.5).
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.
У відповідності до ч. 2 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року ”Про практику розгляду судами трудових спорів” встановлено. що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, в тому числі: чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в тому ж підприємстві, в установі, організації.
Згідно з штатним розписом підприємства на 01.07.2010 року (а.с.99), на підприємстві була вакантна посада 0,5 ставки інспектора відділу кадрів, обов`язки якого виконувала секретар –друкарка.
Згідно з штатними розписами від 01.03. та 04.05.2011 року (а.с.94,96), на підприємстві також була вакантна посада 0,5 ставки інспектора з кадрів, обов`язки якого за сумісництвом виконувала бухгалтер по розрахунках.
Встановлено, що існуюча вакантна посада – 0,5 ставки інспектора кадрів позивачу ОСОБА_1 запропонована не була, так як адміністрація підприємства рахувала, що вакантних посад на підприємстві немає, оскільки обов`язки інспектора кадрів виконували секретар –друкарка, а потім бухгалтер по розрахунках, крім цього, адміністрація підприємства вважала, що в силу стану здоров`я позивача –він є інвалідом війни І групи (а.с.9), на підприємстві не було посад, які б можливо було йому запропонувати, з чим помилково погодився суд першої інстанції відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а тому його рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Чемеровецького підприємства теплових мереж з 20 червня 2011 року та стягнення з Чемеровецького підприємства теплових мереж на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2875 грн., оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з вимог п. 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.
В решті рішення Городоцького районного суду від 3 листопада 2011 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 367 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 3 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді юриста Чемеровецького підприємства теплових мереж з 20 червня 2011 року.
Стягнути з Чемеровецького підприємства теплових мереж на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2875 грн.
В решті рішення Городоцького районного суду від 3 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко