ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 січня 2012 р.           Справа № 2а/0270/5599/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за  участю:  представника позивача  –Гнатюка М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Виконавча дирекція Фонду) до Державного підприємства «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації»(далі –ДП «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації») про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року  Виконавча  дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась в суд з позовом до ДП «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації»про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно поданого відповідачем звіту про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, за 9 місяців 2009 року, підприємство самостійно визначило прострочену заборгованість у сумі 776,24 гривень.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку суму заборгованості не погашено, виконавча дирекція Фонду звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження на адресу, що вказана в позовній заяві та у довідці з ЄДРПОУ станом на 09.11.2011 року (а.с.7-8), проте конверт повернувся з відміткою поштового відділення: “за зазначеною адресою не знаходиться” (а.с.23,24).

Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення  поштового  відправлення  із  повісткою, яка не вручена адресату  з  незалежних  від  суду  причин,  вважається,  що  така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Оскільки повістки направлені відповідачу рекомендованим листом за адресою, вказаною в довідці Єдиного державного реєстру підприємств організацій України, суд вважає, що вжив всі передбачені КАС України заходи  для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДП «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації»зареєстроване Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17.12.2001 року про що видане свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 № 602953, місце знаходження: вул. Леніна, 32, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код 31380489, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 8 від 11.02.2008 року (а.с. 9).

Також, судом з’ясовано, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного  соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон).

Частиною 2 статті 3 Закону встановлено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального  забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності   (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом,  хворим  членом  сім'ї), вагітності та пологів, смерті  громадянина або члена його сім'ї.

Відповідно до статті 1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

В силу статті 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності  (включаючи  догляд  за хворою  дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20.10.2009 року подано до виконавчої дирекції Фонду звіт встановленої форми за 9 місяців 2009 року, однак визначена у ньому сума страхових внесків у розмірі 776,24 грн. сплачена відповідачем не була (а.с.6).

Пунктом 4 частини 2 статті 27 Закону встановлено, що страхувальник зобов'язаний вести  облік   коштів  загальнообов'язкового державного соціального страхування у  зв'язку  з   тимчасовою   втратою працездатності  та  витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів вести облік коштів   загальнообов'язкового  державного соціального   страхування  у  зв'язку  з  тимчасовою   втратою працездатності  та  витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Частиною 1 статті 30 Закону визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.   

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.    

Судом встановлено, що сума позовних вимог визначена на підставі звіту ДП «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації»про нарахування внесків, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за 9 місяців 2009 року (а.с.6), поданого відповідачем самостійно за підписом керівника і головного бухгалтера ДП «Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації».

Відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до виконавчої дирекції Фонду простроченої заборгованості в сумі 776,24 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статтями 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 776,24 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Відділ капітального будівництва Літинської райдержадміністрації" (вул. Леніна, 32, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, р/р 2600190456 в ВАТ “Райффайзен банк “Аваль”, МФО 302247, код ЄДРПОУ 31380489) на користь  Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, р/р 37178500300001 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄРПОУ 21727137) заборгованість у сумі 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/          Дончик Віталій Володимирович

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

24.01.2012