ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/4512/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Маковської О. В.
при секретарі Кравці Є.С.
за участю:
представника позивача
представника відповідача-1
представник відповідача-2 ОСОБА_3
ОСОБА_4
не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці (відповідач-1), Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці (відповідач-1), Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просить:
- визнати відмову Криворізької митниці, викладену в листі №45-04-1/6577 від 18.10.2010, з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною та скасувати її;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00760 від 01.07.2010;
- визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010 протиправним та скасувати його;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 129 934,11 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 30 936,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Криворізькою митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010, згідно з яким митна вартість товару Ї шари поморальні із високого хромистого чавуну для млинів визначена за резервним 6 методом у розмірі 1,21 EUR за кг, а сума нарахованого податку на додану вартість (далі – ПДВ) склала 129 934,11 грн. та ввізного мита у розмірі 30 936,71 грн. Одночасно Криворізька митниця надала декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00760 від 01.07.2010. Вказані рішення позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам ст.ст. 264-267 Митного кодексу України, оскільки відповідачем визначена митна вартість товару за 6 резервним методом, тоді, як позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним 1 методом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення № 08-28/359-пр від 27.05.2011, в яких у задоволенні позову просив відмовити мотивуючи тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, на виконання вимог ст.265 Митного кодексу України здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів статей 259-269 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".
Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, в порядку послідовності застосовано 6 резервний метод, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Представник відповідача-2 не з’явився в судове засідання, через канцелярію суду надав письмові заперечення №15-12/886-9419 від 30.09.2011, в яких зазначено, що позивач безпідставно визначив Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області відповідачем у справі, оскільки, по-перше, Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області не порушувалися права та законні інтереси позивача, які б підлягали судовому захисту; по-друге, повернення з Державного бюджету грошових коштів здійснюється за певною процедурою та у визначеному законом порядку, а не на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що між ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та компанією VEGA INDUSTRIES LTD, Великобританія укладено зовнішньоекономічний контракт №2173-09 від 22.03.2010, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався здійснити поставку товару позивачу на умовах контракту та додатків до нього, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у контракті.
30.06.2010 для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача подано вантажну митну декларацію (далі - ВМД) №113050000/2010/005350 для проведення відповідачем-1 митного оформлення товару - шари поморальні із високого хромистого чавуну для млинів.
01.07.2010 старшим інспектором Криворізької митниці оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00760, в якій вказано, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.
Митним брокером ОСОБА_5 (свідоцтво № 000052/00/0113) для митного оформлення партії товару оформлено ВМД форми МД-2:
- №113050000/2010/005480 від 02.07.2010 - з відміткою відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за товар склав 20 638,47 грн., ввізного мита - 4913,92 грн.;
- №113050000/2010/005482, №113050000/2010/005483, №113050000/2010/00548, №113050000/2010/005480 від 02.07.2010 з відміткою відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за товар склав 20 638,47 грн., ввізного мита - 4913,92 грн.
- №113050000/2010/005651, №113050000/2010/005652, №113050000/2010/005665 від 07.07.2010 з відміткою відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за товар склав 47380,22 грн., ввізного мита-11281,01грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.260 Митного кодексу України (далі - МКУ) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів митний орган здійснює шляхом: перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено; застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені, згідно витягу із цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) встановлено, що заявлена ціна товару - 1 Євро (1.21 дол. США) за кг, що є нижчою, ніж митна вартість аналогічного товару (тобто вже оформленого для вільного використання на митній території України), яка становить 1, 21 Євро (1, 48 дол. США) за кг.
Згідно п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006, для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Судом встановлено, що відповідачем-1 запропоновано позивачу для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: прайс - лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями. Позивача ознайомлено з цим записом під підпис. На зворотному боці декларації митної вартості (далі – ДМВ) -1 відображено, що з декларантом проведено консультацію згідно вимог ст. 267 МКУ та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом Державної митної служби України №230 від 22.03.2008 (далі ДМС України).
Проте, запропоновані документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів позивачем не надано. У ДМВ не відображено, що декларантом надано додаткові документи, що підтверджували б заявлену ним митну вартість товарів.
Згідно ст. 266 МКУ визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням ст. 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Під подібними розуміються товари які хоч і не є однакові за всіма ознаками але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів: якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
У розумінні ст. 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі ст.267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абз.5 ст.268 МКУ та п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 МКУ.
Статтею 269 МКУ передбачено, що митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі ст.267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абз.5 ст.268 МКУ та п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 МКУ.
Враховуючи зазначене, відповідачем - 1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010 з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 МКУ, якою передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями ст. 273 МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
З матеріалів справи вбачається, що Криворізькою митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010 було використано інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно ст. 273 МКУ, тобто за резервним методом.
Оскільки витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абз. 5 ст.268 МКУ чи абз. 5 ст. 269 МКУ та п.п. 5, 6, 7 абз. 2 ст. 267 МКУ, то відповідач-1 не мав правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.
Окрім цього, судом встановлено, що товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортувалися на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом № 2173-09 від 22.03.2010, додаткова угода №1, за яким Криворізькою митницею 09.04.2010 вже було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000255/1. Проте, позивачем при поданні 26.04.2010 ВМД №113050000/2010/003324 дане рішення при декларуванні митної вартості товару застосовано не було, будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надано.
Також слід зазначити, що методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст.ст. 271, 272 МКУ відповідачем-1 застосувати було неможливо через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, Криворізькою митницею при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів за рішенням №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010, було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою.
Щодо доводів позивача про відсутність пояснень відповідача-1 про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару, то відповідно до ч.4 ст.264 МКУ на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. Проте, в матеріалах справи не міститься доказів того, що така вимога від позивача надходила.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано застосовано метод 6 визначення митної вартості товару, а, отже, підстави для скасування рішення №113000006/2010/000541/1 від 01.07.2010 Криворізької митниці про визначення митної вартості товару за резервним методом №6 відсутні.
Відносно позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ в сумі 129934,11 грн. та ввізного мита в сумі 30936,71 грн., то суд вважає, що в цій частині необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи таке.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМС України № 618 від 20.07.2007, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Позивачем не надано доказів того, що він звертався до Криворізької митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, внаслідок чого відповідач не міг порушити таке право позивача або охоронюваний законом інтерес.
З огляду на зазначене, враховуючи надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці (відповідач-1), Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 05.12.2011.
Суддя
О.В. Маковська