Справа №  2-а-50/12

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя  Ільєва Т.Г.         ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

тза участю

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Миц А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до  інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшини міліції Миц Андрія Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ест

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, оскільки вважає, що постанова постановлена з порушенням діючого законодавства, просить визнати протиправними дії інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшини міліції Миц А.В. та скасувати  постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА1 №223923 від 15.01.2012 року про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягають скасуванню. Також, постанова по справі про адміністративне правопорушення не відповідає нормам КУпАП України, а саме при розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлена адміністративна відповідальність. При винесенні постанови інспектором грубо порушено ст. 251 КпАП України. Позивач зазначає, що з боку інспектора було грубе порушення його прав, а саме: розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено на місці, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою; позивачу не було надано часу для подачі документів, які характеризують його особу, інших доказів по справі, що є порушенням прав, передбачених ст.268 КУпАП; при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП.

Оскільки, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього відбувався з грубим порушенням  чинного Законодавства України та його прав, що не дало змогу повно, всебічно та справедливо з’ясувати всі обставини справи і винести законне та обгрунтоване рішення, позивач вважає, що дії інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшини міліції Миц А.В. є протиправними, а постанова про притягнення його до адміністративної  відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з викладених в ньому підстав, просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволені, надавши суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2011 року на позивача інспектором   ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшиною міліції Миц А.В. було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. за адміністративне правопорушення  передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується постановою від 15.01.2011 року АА1№223923.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_3 15.01.2011 року приблизно о 20 год. 50 хв. по Столичному шосе в м. Києві, керуючи автомобілем «Рендж Ровер», д/н НОМЕР_1., перевищила встановлену швидкість руху на 28 км/год.

Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).

Статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, визнано такою, що не відповідає Конституції, так як безпосередньо не визначає складу правопорушення, а тому не може бути самостійною підставою для притягнення до такої відповідальності.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «Візир») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.

Вимірювач швидкості «Візир» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Цей прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зупинили працівники міліції. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість належить саме автомобілю позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2 чт. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги  та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1ст.251 КУпАП).

Таким чином, при складанні постанови про адміністративне правопорушення  інспектором ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшиною міліції Миц А.В. порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП.

Так, інспектором ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшиною міліції Миц А.В. достеменно не встановлено, чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини в постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення  на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КПАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів на спростування посилань позивача.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 122,251,258, 268,283,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2,4,7,17,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_3 до інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшини міліції Миц Андрія Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора ДПС 3 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ старшини міліції Миц Андрія Володимировича щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення  серії АА1 №631866 від 15.01.2012 року та винесення на його підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА1 №223923 від 15.01.2012 року.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення АА1 №223923 від 15.01.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення – скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                              Ільєва Т.Г.