ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2011 року Справа № 2а-0870/6289/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В.
при секретарі судового засідання Глінському А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3
до: Бердянської міської ради Запорізької області
Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора
Запорізької області
про: часткове скасування рішення та визнання дій протиправними
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Бердянської міської ради Запорізької області та до Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора Запорізької області, в якому позивачі просять визнати протиправним пункт 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №57 від 30.12.2010 про задоволення протесту Бердянської природоохоронної прокуратури Запорізькій області від 11.11.2010 №26/258 стосовно підпунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 пункту 7 рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 та скасувати його в цієї частині; визнати протиправним пункт 2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №57 від 30.12.2010 в частині скасування підпунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 пункту 7 рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 та скасувати його в цієї частині; визнати протиправними дії Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора Запорізькій області з внесення протесту №26/258 від 11.11.2010 з вимогою до Бердянської міської ради скасувати підпункти 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 пункту 7 раніше прийнятого рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010, пов’язані з реалізацією суб’єктивних прав.
Представник позивачів в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, надіслав до суду заперечення, в яких зазначив, що позов не визнає, вважає, що позовні вимоги на підлягають задоволенню, із наступних підстав. У відповідності до Генерального плану м. Бердянськ, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009, земельні ділянки, передані позивачам у власність запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування. Відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах м. Бердянськ не передбачено. Вважає, що Бердянська міська рада, як суб’єкт правотворчості, має право скасовувати раніше прийняті рішення.
Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов’язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб’єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення та скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна форма суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Зазначив, що Бердянська міська рада, приймаючи рішення від 30.12.2010 № 57, діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Просить в задоволенні позову відмовити.
На адресу суду від відповідача 2 – прокурора надійшли заперечення, з тексту яких вбачається, що прокурор позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні.
Відповідачі в обґрунтування заявлених заперечень посилаються на те, що раніше прийняте рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 було прийнято з порушеннями законодавства України, а саме було прийнято не враховуючи, що передача земельних ділянок у власність громадян відбулася у межах рекреаційних зон Бердянської коси. Вказане змусило прокурора звернутися з протестом до Бердянської міської ради та відповідно рішенням №57 від 30.12.2010 було задоволено протест Бердянської природоохоронної прокуратури Запорізькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Рішенням сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 були затверджені проекти землеустрою з передачею права власності на земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації, а саме: ОСОБА_2 –пп.7.4 п.7, ОСОБА_1 –пп.7.3 п.7, ОСОБА_3 –пп.7.2 п.7, ОСОБА_5 –пп.7.7 п.7.
На виконання вказаного рішення позивачами були отримані та зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю (копії всіх актів додані до матеріалів позовної заяви.
Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання Бердянською міською радою вимог земельного законодавства України під час прийняття рішень про передачу громадянам у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації на території Бердянської коси.
Під час проведення перевірки встановлено, що пунктом 5 рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність земельні ділянки, зокрема позивачам по справі.
Прокурор вважає, що вищезазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, з причин, що не відповідають нормам Конституції України, Земельного Кодексу України, Закону України “Про основи містобудування”, Закону України “Про планування і забудову територій”, оскільки станом на час прийняття рішення посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена містобудівна документація м. Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси. Таким чином, за відсутності містобудівної документації м. Бердянська прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та будівництва та благоустрою території Бердянської коси, неможливо.
Відповідно до Генерального плану м. Бердянськ, затвердженого рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку зелених насаджень загального користування.
30 грудня 2010 року Бердянською міською радою Запорізької області на п’ятій сесії VI скликання прийнято рішення №57 “Про протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п.7 рішення сесії Бердянської міської ради від 28.01.2010 №12”.
Заслухавши протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області від 11.11.2010 №26/258 на п.7 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання від 28.01.2010 №12 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам», керуючись ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Бердянська міська рада вирішила:
- протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п. 7 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання від 28.01.2010 №12 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» – задовольнити.
- п.7 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання від 28.01.2010 № 12 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» – скасувати.
У зв’язку із задоволенням протесту Бердянського природоохоронної міжрайонного прокурора Гогунська Олена Олександрівна, Гогунська Анна Андріївна, Ліфер Олександр Володимирович, Ліфер Тетяна Анатоліївна звернулись з адміністративним позовом до суду про визнання протиправним та скасувати п.п. 1, 2 рішення №57 від 30.12.2010.
Враховуючи наведене та з огляду на норми Земельного кодексу України, судом встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі іменується –Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктами рішення №32 від 24.12.2009 кожному громадянину (позивачу) окремо, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Підставою для надання дозволу стали відповідні заяви громадян та рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин.
Рішенням №12 від 28.01.2010 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано громадянам України у власність.
Враховуючи наведене, суд вважає, що Бердянською міською радою під час прийняття рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання від 28.01.2010 №12 були повністю дотриманні вимоги ст. 118 Земельного кодексу України щодо порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджено відповідний проект.
Згідно ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У протесті зазначено, що даний документ реагування обґрунтовувався тим, що: відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста зазначені території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування; дозволи надаються без розробки містобудівного обґрунтування об’єкту, не встановлені містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок. Вказані дії суперечать вимогам ст.48 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до генерального плану м. Бердянськ на цій території розташовані зелені насадження загального користування, а відповідно до п. 3.39 ДБН 360-92 “Планування і забудова міських і сільських поселень” будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається. Оскільки ст. 24 Закону України №280/97 “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, то рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 31.03.2010 №17 “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” є прийнятим з порушенням законодавства.
Так, відповідно до п. 5 рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.
На думку Верховного суду України (постанова від 06.06.2011), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Згідно зі статтею 59 Закону України №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, законодавство України передбачає єдиний шлях скасування рішення сесії індивідуальної дії – прийняття відповідного рішення суду.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження видано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи оскаржуване рішення –“Про передачу в оренду і у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок” від 28.01.2010 №12, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовуючи повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого розпорядження, неупереджено та добросовісно.
Окремо слід зазначити, що частиною 1 статті 19 Закону України “Про планування і забудову територій” визначено, що на території населеного пункту відповідною радою встановлюється ре жим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб.
Проектні рішення генерального плану розвитку міста Бердянськ передбачають розміщення на даних землях об'єктів рекреації та об'єктів оздоровчого при значення. В той же час, відповідно до положень ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призна чення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, на вчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитя чих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Таким чином, виходячи із змісту вказаної норми закону – дача це об'єкт стаціонарної рекреації – місце для відпочинку. Отже, розташування об'єктів рекреації на землях рекреаційного призначення є не по рушенням земельного законодавства, а є цільовим використанням земель.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач 1 по справі не довів законність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуємого рішення про скасування раніше прийнятого рішення, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дій Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора Запорізькій області з внесення протесту №26/258 від 11.11.2010 з вимогою до Бердянської міської ради скасувати пункт 5 раніше прийнятого рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010, суд зазначає наступне:
Як вбачається з тексту позову та доданих до позову доказів - протест прокурора був винесений на підставі проведеної останнім перевірки.
Статтею 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачені повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";
2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:
1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;
3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;
6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 21 вказаного закону передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Тобто, з огляду на вказане вбачається, що Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області діяв в межах наданих йому законом повноважень.
Отже, в цій частині в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним пункт 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №57 від 30.12.2010 про задоволення протесту Бердянської природоохоронної прокуратури Запорізької області від 11.11.2010 року № 26/258 стосовно підпунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 пункту 7 рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 та скасувати його в цієї частині.
Визнати протиправним пункт 2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №57 від 30.12.2010 в частині скасування підпунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 пункту 7 рішення сімдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №12 від 28.01.2010 та скасувати його в цієї частині.
В решті позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена в повному обсязі 24.10.2011
Суддя А.В. Сіпака