ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2010 р. (13:03) Справа №2а-9094/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В. за участю
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 05-5500 від 26.11.10 р.
представника відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Керченського міського центру зайнятості
до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим
про стягнення
Суть спору: Керченський міський центр зайнятості (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим (далі відповідач) з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення суми матеріальної шкоди, що виникла в результаті дій або бездіяльності - суб’єкта владних повноважень у виді безпідставно відшкодованих пенсій та виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 6911,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість виникла з протиправних дій Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим. Керченським міським центром зайнятості було здійснено надмірне відшкодування пенсійних виплат та допомоги по безробіттю у розмірі, більшому чим необхідно на 6911 грн., відтак ця сума підлягає поверненню Керченському міського центру зайнятості. Позивач зазначає, що заборгованість виникла у зв’язку з безпідставною відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2, та пенсії на підставі Закону України “Про зайнятість населення”№ 803-ХІІ від 01.03.1991 (з наступними змінами та доповненнями) гр. ОСОБА_3 Заборгованість щодо безпідставної виплати пенсії ОСОБА_4 також виникла внаслідок дій або бездіяльності відповідача.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2008 року по справі №2-2/9722-2007А позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в м. Керчі АР Крим на користь Керченського міського центру зайнятості 6009,10 грн. У стягненні 901,90 грн. відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення у справі, яким в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2010 року Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2007 року та Постанову Севастопольського апеляційного Господарського суду від 27 лютого 2008 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.07.2010 року адміністративна справа прийнята до провадження.
У судовому засіданні 29.11.2010 року представник відповідача в другій раз не з’явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача. Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин для відкладання розгляду справи відповідач не надав.
В матеріалах справи є письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач зазначив, що діючим законодавством не передбачено можливості взаєморозрахунків шляхом повернення грошових коштів з рахунків органів ПФУ на рахунки Центрів зайнятості.
Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в неї матеріалами, заперечував проти відкладання розгляду справи.
Суд керуючись ст. 128 КАС України, враховуючи, що відповідач по справі є суб’єктом владних повноважень, неявка якого у судове засідання без поважних причин не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533 (надалі –Закон 1533) функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.
Статтею 26 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.91 № 803-ХІІ (надалі Закон 803) встановлено, що працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб перед пенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають страховий стаж на пільгових умовах - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Згідно статей 16, 20 Закону 1533 виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію відповідно до Закону 803, у період до досягнення ними пенсійного віку здійснюється в установленому законодавством України порядку пенсійним фондом України за рахунок коштів, що відшкодовуються Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до закону 1533 розроблено порядок відшкодування Пенсійному фонду України з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного Фонду України від 6 серпня 2001 року №331/39 (надалі –Порядок 331).
Даний Порядок 331 визначає механізм відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій особам, яким вони призначенні достроково, відповідно до Закону 803 та Закону 1533 на письмове клопотання центрів зайнятості - робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відшкодуванню підлягають суми пенсій, які виплачені в період від їх призначення до досягнення особою встановленого законодавством пенсійного віку, у тому числі на пільгових умовах (п.3 Порядку 331).
Центрі зайнятості, де до призначення пенсій перебували на обліку громадяни, щомісяця до 2-го числа місяця, у якому проводяться виплати, на підставі подання місцевого органу Пенсійного фонду та списку осіб, яким достроково призначена пенсія відповідно до Закону України 803, із зазначенням прізвищ громадян, сум пенсій та коштів, необхідних на виплату та доставку пенсій, перераховують органам Пенсійного фонду кошти на фінансування виплат поточного періоду в розмірі місячної потреби на ці виплати. Подання та список осіб, яким достроково призначена пенсія, подається органами Пенсійного фонду до місцевих центрів зайнятості до 1-го числа поточного місяця (п.4 Порядку 331).
На підставі Звіту про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій і допомоги на поховання, що відшкодовується з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та списку померлих осіб, яким достроково була призначена пенсія відповідно Закону 803, центри зайнятості проводять звірку списків осіб, яким достроково призначена пенсія відповідно до Закону 803, та остаточний розрахунок щодо відшкодування витрат органам Пенсійного фонду ( п.5 Порядку 331).
Разом з тим, згідно п. 7 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV (надалі Закон 1058) достроково призначена пенсія за віком відповідно до Закону 803 у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 803, працюючим пенсіонерам не виплачується. У разі виплати Пенсійним фондам таким особам достроково призначеної пенсії, державна служба зайнятості не має правових підстав для відшкодування таких виплат, оскільки виплата пенсії таким особам повинна була бути припинена з дня працевлаштування особи на роботу.
Згідно Закону 1058 саме Пенсійний фонд є органом, який здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду та дотриманням застрахованими особами вимог закону (ст. 58, 64). Окрім того ст. 102 Закону України про Пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №-ХІІ регламентує, що пенсіонери зобов'язані повідомляти Пенсійний Фонд, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсій або припинення її виплати.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, окрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.
Управління Пенсійного фонду згідно з п. 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 50.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві в Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.
Визначення управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах і містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 року, зокрема, із загальних положень та положень про їх завдання, функції, права та обов'язки.
Таким чином, виходячи з аналізу норм вказаних вище Законів, Положень та зазначеного Порядку, органи Пенсійного фонду, які здійснюючи владні управлінські функції, взаємодіють як з Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України так і з органами державної служби зайнятості. Суд зазначає, що, як органи Пенсійного фонду, так і органи центру зайнятості відповідно до покладених на них повноважень та обов’язків, вживають передбачені законом заході щодо стягнення відповідних коштів, у тому числі неправомірно отриманих.
Враховуючи, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі виконавчої дирекції Фонду, що є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління та в інтересах якого державною службою зайнятості подано позов, також є суб'єктом владних повноважень - даний спір має ознаки спору адміністративної юрисдикції та підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі діє як орган державної влади - суб’єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб’єкту, який є учасником правовідносин, тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі про стягнення суми безпідставно відшкодованих пенсійних виплат та виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 6911,00 гривень правомірно пред’явлений до відшкодування, оскільки здійснення цих функцій відноситься до повноважень позивача, та у зв’язку з характером спірних правовідносин та суб’єктного составу учасників правовідносин спір підвідомчий адміністративному суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст. 20 Закону № 1533-14, виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", у період до досягнення ними пенсійного віку, здійснюється у встановленому законодавством України порядку Пенсійним фондом України, за рахунок коштів, що відшкодовуються Фондом.
Відповідно до Порядку відшкодування Пенсійному фонду України з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на сію, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики країни та Пенсійного фонду України 06.08.2001р N 331/39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. за N 713/5904, який зроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", центром зайнятості підлягають відшкодуванню суми пенсій, які виплачені в період від їх призначення до досягнення особою встановленого законодавством пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах), з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, інших доплат, допомоги на поховання та коштів, витрачених Пенсійним фондом на доставку цих пенсій та допомоги.
Результати звірки між центрами зайнятості та органами, які призначають пенсії, оформлюються актом, один примірник якого передається місцевим органам Пенсійного фонду.
Згідно з п. 7 Закону № 1058-ІУ, достроково призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІУ, працюючим пенсіонерам не виплачується.
Відповідно до ст. 50. Закону № 1058-ІУ, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
У відповідності зі ст. 102 Закону України № 1788-12 від 05.11.1991 “Про пенсійне забезпечення”з наступними змінами (далі - Закон №1788-12) пенсіонери зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно ст. 103 Закону №1788-12 суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) повного погашення заборгованості, решта заборгованості стягується в :удовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 в період виплати пенсії працював, прокурор м. Керчі звернувся з позовом на користь управління ПФУ у м. Керчі до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої пенсії.
За рішенням Керченського міського суду від 30.05.2007 року у справі 2-1846/2007 з ОСОБА_4 на користь ПФУ в м Керч стягнуто 4254 грн.09коп. незаконно утриманої пенсії.
Згідно двостороннього акту звірки між сторонами встановлено, що ОСОБА_4 в 2005-2006рр виплачена пенсія в сумі 6334,65 грн., у 2007р - в сумі 979,50 грн., тоді як він працював у вищезгаданий період і пенсія не підлягала виплаті.
З урахуванням проведених заліків, а також рішення господарського суду АР Крим від 22.02.2007 р. у справі №2-19/1248-2007А, сума необґрунтовано отриманих грошових коштів відповідачем, у зв'язку з виплатою пенсії гр. ОСОБА_4, складає 2 818,45 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Судом встановлено, що згідно звіту відповідача про фактичні витрати на виплату та доставку пенсії та допомоги на поховання, які відшкодовуються ПФУ із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, за травень 2007 р., відшкодування пенсії ОСОБА_5 було припинено. Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 11.01.2007 прийнято рішення призначити ОСОБА_2 дострокову пенсію за віком за списком № 2 з 11 травня 2005р, тобто, відшкодування пенсії на підставі ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”було проведено необґрунтовано.
З урахуванням проведених заліків, сума необґрунтовано отриманих відповідачем грошових коштів у зв'язку з виплатою пенсії гр. ОСОБА_2 складає 3190,65 гривень, отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до п.п. “г”частини 1 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”, працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників гарантується: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Таким чином громадяни, зазначені у статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”мають право вибору між призначенням дострокової пенсії або отриманням допомоги по безробіттю.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_3 зробила спробу скористатися своїм правом на отримання дострокової пенсії, проте відповідачем їй було безпідставно відмовлено у реалізації цього права, що підтверджено постановою Керченського міського суду від 10.11.2006р за позовом ОСОБА_3 до управління ПФУ в м. Керчі, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 27.3.2007р у справі 22-а-254-Ф/07.
Оскільки у призначенні дострокової пенсії ОСОБА_3 було відмовлено, вона звернулася до Керченського міського центру зайнятості за отриманням допомоги по безробіттю, та до суду за захистом своїх прав.
Вини ОСОБА_3 у цій виплаті немає, оскільки вона скористалася своїм законним правом отримувати допомогу по безробіттю, і лише у результаті протизаконних дій (бездіяльності) відповідача, що безпідставно відмовив у призначені їй дострокової пенсії, були необґрунтовано витрачені кошти на виплату допомоги по безробіттю.
Таким чином, матеріальна шкода у розмірі 901,90 грн., у виді безпідставно витрачених коштів, хоча і не виплачувалася безпосередньо відповідачу, виникла цілком у результаті його дій, або бездіяльності і тому є шкодою, спричиненою діями та бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню саме з нього.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність механізму відшкодування зазначених сум, та відсутність повноважень органів пенсійного фонду щодо перерахування зазначених сум позивачу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Верховенство права закріплено у частині першій статті 8 Конституції України як загальноправовий принцип: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права". За змістом це один із найбагатогранніших правових принципів. Один із елементів принципу верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Одним з проявив верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції звичаї тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність осіб.
Частина друга статті 8 КАС України передбачає застосування принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який діє на основі Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У преамбулі цієї Конвенції верховенство права визнано як принцип, що об'єднує країни - учасниці Ради Європи. У своїх рішеннях Суд неодноразово звертається до зазначеного у преамбулі Конвенції принципу і, вважаючи його одним із основоположних принципів функціонування країн-учасниць, надає йому тлумачення при вирішенні справ.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).
Кожному гарантується право звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України, якщо спір належить до адміністративної юрисдикції. Це право випливає з положень частини третьої статті 8 Конституції України про те, що: "Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується".
Право на звернення за захистом до адміністративного суду гарантується й у разі неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Обов'язок подолати неповноту, неясність, суперечливість чи відсутність законодавства покладається на суд.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутністю такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засадах права.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутність закону, який визначає порядок взаємних розрахунків щодо зайва отриманих коштів між органами пенсійного фонду та центром зайнятості, не може бути підставою для відмови у задоволенні позивних вимог, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від обов’язку відшкодувати необґрунтовано отримані грошові кошти, матеріальну шкоду, що виникла в результаті дій або бездіяльності - суб’єкта владних повноважень, які у тому числі вже були отримані відповідачем від фізичних осіб, а відтак не є підставою для відмови в судовому захисті позивачу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв’язку зі складністю справи судом 29.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 03.12.2010р. постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим на користь Керченського міського центру зайнятості суму необґрунтовано отриманих грошових коштів в розмірі 6911,00 гривень у виді безпідставно відшкодованих пенсій та виплаченої допомоги по безробіттю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Тоскіна Г.Л.
< Текст >