Справа № 2-3032/12

№ 2/1223/274/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року                             Ровеньківський міський суд Луганської області

у складі : головуючого  судді                             Жадана О.П.,

                при секретарі                                       Погорєловій С.О.,

                за участю адвоката                             ОСОБА_1

розглянувши у судовому  засіданні у залі суду міста Ровеньки Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

              Позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказує,  що  вона перебувала у трудових відносинах  з відповідачем з 01 серпня 2008 року в якості інспектора відділу кадрів. Наказом начальника КП «СРЖК»від 23  січня 2011 року   вона  була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України.  Вважає  даний наказ  незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона не була належним чином повідомлена про звільнення, так як хворіла і перебувала на амбулаторному лікуванні. Зміни в штатному розкладі підприємства не були внесені належним чином. Також її звільнення з ініціативи власника  за п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути здійснене лише за попередньою згодою профспілкового органу, але профспілковий комітет такої згоди не дав, а вказав на недоцільність скорочення посади інспектора відділу кадрів.

У зв’язку з викладеним, позивач просить суд визнати незаконним наказ від 23 листопада 2011 року про її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновити її на роботі в якості інспектора відділу кадрів комунального підприємства «СРЖК». Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2011 року по день поновлення на роботі.

                  У судовому засіданні позивач уточнила заявлені нею позовні вимоги і пояснила, що наказом відповідача вона була прийнята на роботу з 17 січня 2012 року. Вважає, що стягненню підлягає заробітна плата з дня звільнення до дня працевлаштування, тобто з 24.11.2011 року по 16.01.2012 року. Кількість днів вимушеного прогулу становить 35. Її заробіток за останні два календарних місяці, а саме жовтень і листопад складає 5109,86 грн. Всього робочих днів за вказані місяці становить 39. З урахуванням цього розмір її середньоденного  заробітку становить 131,02 грн., таким чином позивач вважає, що загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 4585 грн. 77 коп., яку вона просить стягнути з відповідача. Також позивач підтримує раніше заявлені позовні вимоги.  

                Представник позивача адвокат ОСОБА_1  у судовому засіданні, заявлені позивачем позовні вимоги підтримала, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Звільнення позивача було незаконним, так як начальником підприємства був виданий наказ про звільнення всупереч думки профспілкового комітету. Ніяких змін у штатному розкладі підприємства не було. З 17 січня 2012 року позивач знову  прийнята на роботу на підприємство на посаду інспектора відділу кадрів, тобто ця посада була завжди і вона потрібна підприємству.  

   Представник відповідача 17.02.2012 року у судове засідання не з’явилась, однак раніше надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу про поновлення на роботі ОСОБА_2 і стягнення грошових коштів за вимушені прогули у їх відсутність, з позовом згодні.  

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і пояснив, що  в теперішній час знаходиться на пенсії, але до цього працював на посаді начальника  Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області і своїм наказам він дійсно звільнив позивача з посади, оскільки було скорочення штату робітників. Це було зроблено для економії грошових коштів підприємства. Від профспілкового комітету підприємства він не отримав згоду на звільнення, оскільки його не було запрошено на профспілкові збори.  

          Суд, вислухавши позивача, його представника, третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується.  Держава створює  умови  для  повного  здійснення  громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду  трудової     діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці  забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна    (невійськова) служба, а також  робота  чи  служба,  яка  виконується  особою  за вироком чи іншим рішенням  суду  або  відповідно  до  законів  про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові  умови  праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на  небезпечних  для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю  захищається

законом.

           Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_2 дійсно працювала  з 01 серпня 2008 року до 23 вересня 2011 року  в якості інспектора відділу кадрів  в Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області, тобто, у відповідача по справі і наказом начальника Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області ОСОБА_3 від  23 листопада 2011 року № 228  була  звільнена  з 23.11.2011 року, у зв’язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗУпП (а.с. 5-9) .

          Згідно ст. 40 п. 1  КЗУпП трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності  можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 19  Постанови № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача  мало місце скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення  працівника та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.  

Судом було встановлено, що наказом начальника Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області ОСОБА_3  № 139 від 23.09.2011 року були скорочені наступні посади відповідно до штатного розпису: заступник начальника  КП «СРЖК»та інспектор з кадрів.

Згідно ст. 49 -2 КЗпП  України   про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Суд вважає доведеним  факт того, що відповідач  не попередив завчасно, як того вимагає ст. 49 –2 КЗпП України, ОСОБА_2   про скорочення  її посади із наступним  її звільненням, оскільки підпис позивача про ознайомлення із наказом відсутній  (а.с. 4). Крім того суд не може прийняти до уваги акт складений представниками КП «СРЖК» 23.09.2011 року (а.с. 30) про ознайомлення з наказом № 139 від 23.09.2011 року  ОСОБА_2 і її відмову поставити підпис у наказі, оскільки з 23.09.2011 року по 05.10.2011 рік ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Центральній міський поліклініці м.Ровеньки (а.с. 14).  

Згідно ст. 43 КЗпП  України розірвання трудового договору з підстав,  передбачених пунктами 1  (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи, організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою  згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,  розглядає  у  п'ятнадцятиденний   строк   обґрунтоване письмове  подання  власника  або  уповноваженого ним  органу  про розірвання трудового договору з працівником.  Подання   власника або уповноваженого ним   органу  має розглядатися  у  присутності  працівника,  на  якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його  письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати  інша  особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на  засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною  другою  цієї  статті. У разі повторної неявки працівника (його  представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий  представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.  У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо   працівник   одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації,  згоду  на  його  звільнення  дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)  про  відмову  в  наданні  згоди  на розірвання  трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування  відмови  в  наданні  згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або  уповноважений  ним  орган  має  право  розірвати трудовий  договір  не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом було встановлено, що начальник КП «СРЖК»ОСОБА_3  звернувся  з поданням до профспілкового комітету КП «СРЖК», членом якої є ОСОБА_2,  для отримання згоди щодо її звільнення  згідно п. 1 ст. 40 КЗУпП. 30.09.2011 року  профспілковий комітет підприємства в своєму протоколі № 2 зазначив, що не надає   згоди на звільнення  ОСОБА_2 (а.с. 11).   

Крім того, суд вважає, що відповідач не довів обставин того, що профспілковий комітет у супереч вимог ст. 43 КЗпП України не вказав  обґрунтованих  підстав  щодо відмови у надані згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2  

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 15  Постанови № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями) відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення  працівника на роботі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що звільнення  ОСОБА_2  з займаної посади було проведено з порушенням законодавства про працю  і тому її вимоги в частині поновлення на роботі  підлягають задоволенню.

Згідно до ст.235 КЗУпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В матеріалах справи (а.с. 12) є довідка Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області від 07.12.2011 року № 18, де зазначено, що заробіток ОСОБА_2 за останні два календарних місяці, а саме жовтень і листопад складає відповідно 1892, 70 грн. і 3217, 16 грн., в тому числі і допомога при скороченні 1573, 64 грн., а всього  5109,86 грн.

          Наказом Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області від 17.01.2011 року № 18/к ОСОБА_2 була прийнята на роботу інспектором з кадрів (а.с. 33).

          ОСОБА_2 була звільнена з Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області 23.11.2011 року, а прийнята на роботу відповідно до наказу 17.01.2011 року, тобто час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 35 днів.  Тому середньоденний заробіток ОСОБА_2 розраховується таким чином, заробіток позивача за два останніх місяці жовтень і листопад  3536 грн. 22 коп. поділити на кількість робочих днів  за вказаних два місяці 39 буде дорівнюватись 90 грн. 67 коп.     

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу   становить 90,67 грн. х 35 робочих дня = 3173,45 грн. і саме ця сума повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до  ч.1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач визнав позов, всі зазначені позивачем обставини не підлягають доказуванню, не дивлячись на те, що позивач  довела їх суду.

Відповідно до вимог  ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати по справі.  

Крім того, у відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання  рішення суду в частині поновлення  позивача  на роботі  і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст.  1, 3, 6, 8, 10, 11, 31, 60, 61, 88, 213, 214, 215, 218, 294, 367 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992  року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями), на підставі ст. ст. 40 п. 1, 233, 234, 235  КЗпП України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

           Скасувати наказ Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області № 228 від 23 листопада 2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора з кадрів  на підставі ст. 40 п.1 КЗпП  України.

          Поновити  ОСОБА_2  на роботі  в  Комунальному підприємстві «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області  на посаді інспектора з кадрів з 23 листопада 2011 року.

      Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за  час вимушеного прогулу в сумі 3173  грн. 45 коп.

       Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізована Ровеньківська житлова контора»Ровеньківської міської ради Луганської області, судовий  збір (УДК СУ у м.Ровеньки, МФО 804013, банк одержувача ГУДКУСУ у Луганській області, р/р 31211206700059, код одержувача 37953384, код ЄДРПО 05381432, ККД 22030001) у розмірі 214, 60 грн.

          У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Допустити негайне виконання  рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2  на роботі  і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення  може бути оскаржене до  апеляційного   суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя                                                                                                  Жадан О.П.