Справа № 2-1746/11

                                                                                                                            №/п 2/0810/179/2012

  З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        08 лютого 2012 року             Запорізький районний суд Запорізької області у  складі:

головуючого судді  –Гончаренко П.П.,

при секретарі        – Зеленській С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Балабинська селищна рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд (будівель) й стягненні моральної шкоди, суд-,

 В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Балабинська селищна рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд (будівель) й стягненні моральної шкоди, який під час розгляду був уточнений та в якому позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 належного їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 21.10.2008 року. Земельна ділянка площею 700 кв.м.,  на якій розташований будинок позивача, виділена їй в постійне користування на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку на праві приватної власності від 11.02.1970 року та посвідченого Тоцькою Н.А. нотаріусом 4-ї Запорізької нотконтори 17.05.1970 року. Відповідач є суміжним землекористувачем земельної ділянки площею 858 кв.м. та яка є власником житлового будинку АДРЕСА_2 позивачу. На межі земельних ділянок позивача та відповідача останньою збудувано безліч самовільних будівль з грубим порушенням норм ДБН-360-92, також не забезпечено устрій необхідних інженерно-технічних заходів для того щоб вода не бігла на ділянку позивача. Також відповідач,  не зважаючи на відстань між земельними ділянками,  насадила на межі свої насадження у вигляді дерев та кустарників, внаслідок чого кореневища вказаних насаджень перешкоджують позивачу у нормальном використанні земельної ділянки за призначенням. Відповідач порушила межу суміжного землекористування, самостійно без згоди позивача побудувала на земельній ділянці позивача гараж, чим відібрала у позивача кв.м. земельної ділянки. Споруди збудовані відповідачем є самовільними та побудувані без відповідних дозволів та погоджень із державними органами.

З приводу незаконності будівництва та порушення при цьому ДБН, пожежних та санітарних норм, позивач неодноразово зверталась до Балабинської селищної ради, ОП ЗМБТІ. В результаті проведених перевірок було встановлено, що відповідачем  без відповідних дозволів самовільно побудовано ряд споруд, які знаходяться на межі земельної ділянки котра граничить з земельною ділянкою позивача, крім того, побудований відповідачем гараж збудований на земельній ділянці позивача. Однак, до теперішнього часу відповідач не усунула усі вимоги представників комісії селищної ради, внаслідок чого позивачу було рекомендовано звернутися до суду для вирішення проблеми. Позивач є інвалідом першої черги з дитинства. Внаслідок порушення своїх законних прав та інтересів, а вирішити  питання  у добровільному  порядку не представляється  можливим, тому  позивач вимушена звернутися до  суду  для  вирішення  питання: про усунення перешкоди в користуванні її земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно збудовані нею споруди у вигляді сараїв позначених в технічному паспорті під літ. Д та літ. Е,  а також літ. Г –гаражу за адресою: АДРЕСА_1 поклавши усі витрати по зносу на відповідача; у випадку, якщо ОСОБА_2 не виконає рішення суду протягом одного місяця після набрання ним законної сили, то я –ОСОБА_1 вправі зробити знос двох сараїв позначених в технічному паспорті під літ. Д та літ. Е,  а також літ. Г –гаражу за адресою: АДРЕСА_1 своїми діями, з наступним стягненням витрат з ОСОБА_2; зобовязати ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 у відповідності з даними земельно- кадастрової документації; зобовязати ОСОБА_2 пересадити дерева на відстань 3-х метрів, а кустарники на відстань 1-го метра від межі яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

              Відповідач у судове засідання не з’явилася, про годину і місце судового засідання повідомлявся згідно вимог діючого законодавства, про що свідчить її підпис про необхідність явки у судове засідання (арк. с. 44).

Третя особа -  Балабинська селищна рада Запорізького району Запорізької області до суду не зявилася, належним чином були повідомлені, однак на адресу суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

06.02.2012 року відповідач на адресу суду надіслала заяву, яку надавала неодноразово, з проханням про відкладення розгляду справи у зв’язку з її поганим станом, з наданням ксерокопії довідки від лікаря видану 10.01.2012 року (арк. с. 49), однак надана ксерокопія не відповідає вимогам законодавства, тому суд відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, враховуючі думку представника позивача,  суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

            Вивчивши пояснення позивача та представника позивача, письмові докази по справі, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та  заперечень,  суд приходить до наступного.

           Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            Згідно  ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

              В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок  з прилеглими до нього спорудами та будівлями по вул. АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 21.10.2008 року та зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації 27.10.2008 року у реєстровій  книзі   № 11 за реєстровим № 2075 (арк. с. 8-9).

Під будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 виділена земельна ділянка площею 700 кв.м. на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку на праві особистої власності посвідченого Тоцькою Н.А. нотаріусом 4-ї Запорізької нотконтори 17.05.1970 року. Згідно вказаного рішення позивачу в  постійне користування для будівництва будинку відведена земельна ділянка площею 700 кв.м. (арк. с.10-11).

Згідно виписки з протоколу засідання Виконавчого комітету селищної ради депутатів запорізького району Запорізької області від 01.12.1970 року за № 23 вирішено надати ОСОБА_1  земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 700 кв.м. для будівництва індивідуального будинку, (арк. с. 52 –53 ).

Згідно акту меж від 11.02.1971 року ОСОБА_1 проведено виніс на місцевості меж земельної діляки площею 700 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (арк. с. 54 ).

          Відповідач є власником житлового  будинок АДРЕСА_2 побудований на земельній ділянці, якій їй відведена загальною площею 858 кв.м. і межує з земельною ділянкою позивача.

Згідно з Акту обстеження земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2  Запорізької області по заяві ОСОБА_1 від 11.07.2011 року, складеного Балабинської селищною радою, вбачається що в ході обстеження виявлено, що фактичне користування земельних ділянок на теперішній час не відповідає розмірам вказаних в технічних паспортах. Частково паркан між земельніми ділянками відсутній. Зі слів обох сторін  з південної сторони земельних ділянок побудовані гаражі, які мають спільну стіну. Гараж ОСОБА_2 площею 2м. х 6,34 м. стоїть на земельній ділянці АДРЕСА_1. До свого гаража, порушуючи правила забудови, а також не враховуючі, що її земельна ділянка розташована вище за земельну ділянку АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_2 добудувала тимчасові сараї різної конфігурації з різних будівельних матеріалів для утримання птиці. Римби на вказаних сараях відсутні. При випаданні опадів, вода з сараїв гр.. ОСОБА_2 хаотично збігає на земельну ділянку АДРЕСА_1, розмиває її, вимиває рослини посаджені гр.. ОСОБА_1, а останні роки сарай, стіни якого глинобитні, по яких постійно тече вода, частково завалились, з водою глина протікає на земельну ділянку АДРЕСА_1, що призвидить до сварок між сусідами. При виході комісії стіна глинобитного сараю була знову підмазана, але римби відсутні як й раніше, що призведе до нових сварок в майбутньому. За бажанням обох сторін були показані межі земельної ділянки № 23, для уникнення сварок в майбутньому, сусіди домовились побудувати разом паркан між земельними ділянками довжиною 14,5 кв.м. (арк. с. 55 ).

Судом встановлено, що земельна  ділянка за адресою АДРЕСА_1 яка виділена  ОСОБА_1 згідно рішення Виконавчого комітету селищної ради депутатів Запорізького району Запорізької області від 01.12.1970 року за № 23;  договором  про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку на праві особистої власності,  посвідченого Тоцькою Н.А. нотаріусом 4-ї Запорізької нотконтори 17.05.1970 року, актом  визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та загального плану будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає фактичним даним, ствердженням чого є: кадастрова зйомка (арк. с. 13), технічним  паспортом  на будинок АДРЕСА_1 (арк. с. 5 на зворотній сторінці), а також  Акт  обстеження земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 по заяві ОСОБА_1 від 11.07.2011 року (арк. с. 55-56).

Згідно із оглянутим технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_2 (арк. с. 5-7 ), який належить на праві власності відповідачу побудовані самочинні споруди серед яких є споруди на які посилається в позові позивач, а саме: літ. Д –сарай, літ. Е –сарай, які побудовані на самій межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 літ. Г –гараж розташованій на земельній ділянці АДРЕСА_1 позивача, зазначене також підтверджується Актом  обстеження земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 по заяві ОСОБА_1 від 11.07.2011 року (арк. с. 55-56 ). Відповідність вказаних будівель Державним будівельним нормам не підтверджена відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької райдержадміністрації.

Зі статті 39 Земельного кодексу України випливає, що використання земель житлової та громадської  забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої  містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до п. (ґ) ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а п. (г) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено обов’язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації. Відновлення чи встановлення меж земельної ділянки виконують організації, які мають спеціальні дозволи на виконання такого виду робіт у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Дослідивши всі надані суду докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача повністю підлягають задоволенню.

Стаття 376 ч.1,2,3  передбачає, що жилий будинок, будівля, споруда будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї цілі, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.  

             Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила  самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Відповідно до п.п. 3.25* ДБН 360-92** (Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень») встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Таким чином, відстань земельної ділянки позивача до стіни побудованих відповідачем сараїв має бути не менше 1 м., що фактично не відповідає таким вимогам.

Суд вважає, що оскільки відповідачем було самовільно побудовано гараж літ. Г який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 а також будівництво сараїв літ. Д, Е, які проходять на межі яка розділяє суміжні земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 без врахування вимог будівельних норм стосовно відстані не менш ніж 1,0м. до межі сусідньої ділянки для догляду за цієї будівлею і здійснення її поточного ремонту (п.п.3.25* ДБН 360-92**), що порушує права позивача в користуванні наданої їй земельної ділянки, а також літ. Г – гараж виступає на земельну ділянку позивача, тому суд приходить до висновку про необхідність знесення відповідних споруд.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача пересадити дерева на відстань 3-х метрів, а кустарники на відстань 1-го метра від межі яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 з наступних підстав.

Оскільки згідно з наданих суду доказів позивачем фотознімків вбачається, що кустарники та дерева відповідача ростуть в безпосередній близькості до межі, та виходять на земельну ділянку позивача, а згідно з ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» відстань від межі сусідньої ділянки до осі дерев - 3 м, для кущів - 1 м. Що вказує на грубе порушення відповідачем будівельних норм та прав позивача,  а також норми ч. 1 ст. 103 ЗК, відповідно до якої власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, коли власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затемнення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). А в цьому випадку внаслідок того, що кустарники та їх кореневища проникають на земельну ділянку позивача, а дерева ростуть в безпосередній близькості до межі ділянки у позивача виникають незручності в обслуговуванні будинку та вимагає від позивача додаткових зусиль для його постійного викорчування та прибирання з території будинковолодіння, тому, що позивач є особою хворою та інвалідом першої черги з дитинства. Тому відповідно до ч. 2 ст. 109 ЗК позивач має право вимагати усунути зазначені незручності, так як відповідач порушила існуючі норми при їх висадженні. Гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок.

Зазначені обставини були підтверджені у  судовому засіданні від 18.01.2012 року поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4  

Стаття 105 ЗК України, вбачає, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. 

Стаття 109 ЗК України передбачає, що дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.  Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.       

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданою згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові пояснення відповідача на а. с.  – 41  до позову не відносяться, так як  є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

            Аналізуючи зібрані  докази  в  їх  сукупності,  суд  приходить  до висновку,  що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 39, 42, 95, 96, 103, 105, 107, 109, 130, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 317, 319, 376, 391 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 209,212, 224-226  ЦПК України, суд -,

                                                               ВИРІШИВ:

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Балабинська селищна рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд (будівель) й стягненні моральної шкоди - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою,  розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно збудовані нею споруди у вигляді сараїв позначених в технічному паспорті під літ. Д та літ. Е,  а також літ. Г –гаражу за адресою: АДРЕСА_1,  поклавши усі витрати по зносу на відповідача.

У випадку, якщо ОСОБА_2 не виконає рішення суду протягом одного місяця після набрання ним законної сили, то ОСОБА_1 вправі зробити знос двох сараїв,  позначених в технічному паспорті під літ. Д та літ. Е,  а також літ. Г –гаражу за адресою: АДРЕСА_1 своїми діями, з наступним стягненням витрат з ОСОБА_2.

Зобов`язати  ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 у відповідності з даними земельно-кадастрової документації.

Зобов`язати  ОСОБА_2 пересадити дерева на відстань 3-х метрів, а кустарники на відстань 1-го метра від межі яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до  апеляційного  суду  Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту отримання рішення апеляційної скарги.                            

      Суддя:                                                                                П.П. Гончаренко