ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 33/23 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Удовиченка О.С. |
суддів : | Хандуріна М.І. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” |
на рішення та постанову | господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. |
у справі | № 33/23 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | ЗАТ “Мінерал” |
до | ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” |
про | стягнення 267862,41 грн. |
в судове засідання представники сторін не з’явились
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Мінерал” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” про стягнення заборгованості у сумі 267862,41 грн.
В подальшому позивач змінив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 194 859,07 грн. основного боргу, пеню у розмірі 9 221,14 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. (суддя - Разіна Т.І.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 194859,07 грн. основного боргу, 9 221,00 грн. пені, 2040,8 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. (судді: Коршун А.О. –головуючий, Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. залишено без змін.
ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” звернулось до Вищого господарського суду України с касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в частині стягнення основного боргу - провадження у справі припинити, у стягненні штрафних санкцій –відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 80, 85, 99 ГПК України, ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2004 року між ЗАТ “Мінерал” та ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” було укладено договір №12/03-сб за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, асортимент, кількість і ціна якої зазначені в специфікаціях (а.с.14,15 т.1). ЗАТ “Мінерал”, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 261 790,47 грн., свої зобов’язання по договору виконав, відповідач зобов’язання по оплаті продукції у строки, встановлені договором, виконав частково, не оплативши продукцію на суму 194859,07 грн. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи: - копіями квитанцій про приймання залізницею вантажу, копіями рахунків фактур, копіями платіжних доручень про часткову оплату.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, з’ясувавши всі обставини справи, дійшли вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором поставки.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправомірно стягнуто штрафні санкції за неналежне виконання умов договору, оскільки відносно ЗАТ „Криворізький завод гірничого обладнання порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій, а під час дії мораторію штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання не застосовуються.
Але з такими висновками скаржника погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено ухвалою господарського суду від 06.04.2006 р., сума пені 9 221, 14 грн., що була розрахована за період з 12.12.2005 р. 30.03.2006 р. була стягнута рішенням суду від 30.03.2006 р., тобто рішення про стягнення судом пені було прийнято до введення мораторію, а тому посилання на мораторій, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. у справі №33/23 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді М.І. Хандурін
Н.Г. Ткаченко