ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 14/148-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 |
у справі | господарського суду Херсонської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” |
до | Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” |
про | стягнення 517188, 69 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Чернецька Л.В. –дов. від 02.08.2006, Палій Д.М. –голова правління |
від відповідача: | Сердюк Е.А. –дов. від 24.10.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 30.05.2006 господарського суду Херсонської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з приватної виробничо-комерційної фірми "Крона" 456021, 80 грн. основного боргу, 13680, 65 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3748, 12 грн. з урахуванням 3% річних, 19045, 11 грн. витрат на послуги адвоката, 4734,51грн. витрат зі сплати державного мита, 112, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23738, 12 грн. пені.
Постановою від 18.08.2006 Запорізького апеляційного господарського суду рішення від 30.05.2006 господарського суду Херсонської області скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що матеріалами справи не доведено наявність у відповідача заборгованості в сумі 456021, 80 грн. за зазначеними в позовних вимогах договорах, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми та застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ “Аграрний науково-дослідний інститут” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та зроблені помилкові висновки, що не відповідають зібраним зі справи доказам та матеріалам справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що 29.03.2003 сторони уклали договір про співпрацю в культивуванні олійного маку.
15.10.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір про співпрацю щодо впровадження індустріальних технологій вирощування олійного маку.
Відповідно до умов вищевказаного договору від 15.10.2003 платіжним дорученням № 696 від 27.10.2003 позивач сплатив відповідачу 99986, 00 грн. затрат, понесених відповідачем на висів маку, що відображено сторонами в акті від 12.12.2004.
За умовами договорів від 25.12.2003, 30.12.2003, 31.12.2003, 17.03.2005 які укладені між позивачем та відповідачем на виконання умов вищевказаних договорів позивач зобов’язався поставити відповідачу насіння маку, насіння гречки, насіння гірчиці білої, а відповідач зобов’язався оплатити даний товар.
Однак відповідач умови договорів виконав частково. Станом на 01.01.2006 сума основного боргу, простроченого грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 456021, 00 грн.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як встановлено господарським судом, розмір пені становить 23738, 12 грн. разом з тим, умовами договорів, якими регулюються спірні правовідносини між сторонами, не передбачено нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині її стягнення.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних (за період з 01.01.2006 по 10.04.2006) становить відповідно 13680, 65 грн. та 3748, 12 грн., як встановлено господарським судом.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, господарський суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 456021грн.80коп. основного боргу, 13680грн.65коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3748грн. 12коп. з урахуванням 3% річних .
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення як законне та обґрунтоване залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 18.08.2006 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи № 14/148-06 скасувати.
Рішення від 30.05.2006 господарського суду Херсонської області з даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко