ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.

№ 30/268

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Гольфстрімм”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006

у справі

господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Гольфстрімм”

до	Відкритого акціонерного товариства “Готельний комплекс “Либідь”

про	визнання права на оренду

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Іванчик Р.Б. –дов №30 від 24.10.2006

від відповідача:

Поліщук В.В. –дов. № 310 від 21.08.2006

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.06.2006 господарського суду міста Києва задоволено позовні вимоги, щодо визнання права ТОВ “Гольфстрімм” на оренду нежитлових приміщень загальною площею 19760 кв.м., розташованих на     2-му поверсі будівлі ВАТ “Готельний коплекс “Либідь” за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 на підставі та у відповідності з умовами, що визначені договором оренди № 2 від 24.04.2001.

Постановою від 05.09.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 15.06.2006 господарського суду міста Києва скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ТОВ “Вікторія-центр” не набуло право власності на спірні нежитлові приміщення і в період дії договору оренди не відбулося зміни власника речі, що грунтується на рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 28.07.2004.

Не погоджуючись з постановою ТОВ “Гольфстрімм”  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 330, 388,  770, 793 Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.  

Представник ТОВ “Гольфстрімм”   заявив клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги до подання письмової заяви про укладення мирової угоди між сторонами до Вищого господарського суду України.

Колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до чинного законодавства мирова угода –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Мирова угода, укладена сторонами, підлягає затвердженню господарським судом. Підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду. Мирова угода затверджується господарським судом, який розглядає справу.  

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що ВАТ ГК “Либідь” є власником будинку готельного комплексу в цілому площею 14691,70 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 1.

Відповідно до протоколу № 39 Зборів правління ВАТ ГК “Либідь” від 03.08.2000 та установчого договору ТОВ “Вікторія-центр” нежитлові приміщення другого та частина третього поверху зазначеного готельного комплексу загальною площею 3083 кв.м. передані до статутного фонду ТОВ “Вікторія-центр”, засновником якого виступив відповідач.

ТОВ “Гольфстрімм” (орендар) та ТОВ “Вікторія центр” (орендодавець) 24.04.2001 уклали договір № 2, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю строком на 25 років нежитлові приміщення загальною площею 2048 кв.м., що розташовані на 2-му поверсі будинку ВАТ “Готельний комплекс “Либідь” у м. Києві, площа Перемоги, 1.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.07.2004, що набрало законної сили, визнано недійсним Установчий договір про створення та діяльність ТОВ “Вікторія центр” в частині входження в товариство співзасновником ВАТ ГК “Либідь” і внесення в статутний фонд новоствореного підприємства нежитлових приміщень 2-го поверху готелю “Либідь”, розташованих за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

01.11.2004 відповідачем та позивачем кладено договір оренди нежитлових приміщень № 08/12/04/28л, згідно якого відповідач за актом від 01.11.2004 передав позивачу у платне володіння та користування строком на 11 місяців нежитлові приміщення, загальною площею 1970 кв.м., розташоване на 2-му поверсі Готельного комплексу “Либідь” за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1.

Додатковою угодою № 1 від 31.08.2005 до договору оренди нежитлових приміщень № 08/12/04/28л від 01.11.2004, сторони розірвали договір оренди № 08/12/04/28л від 01.11.2004. Згідно акту приймання-передачі 31.08.2005 позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди в придатному стані.

01.09.2005 між відповідачем та позивачем укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/09/05/110л, яким термін оренди встановлено з 01.09.2005 до 31.12.2005. Приміщення передано в оренду за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 01.09.2005.

Після закінчення строку дії договору нежитлові приміщення повернуті від позивача до відповідача за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 31.12.2005.

01.01.2006 між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлових приміщень № 26/12/05/233л, термін оренди згідно якого був визначений з 01.01.2006 по 31.03.2006. Приміщення передано в оренду за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 01.01.2006.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктами 4.1, 4.2 договору оренди нежилих приміщень від 01.11.2004 № 08/12/04/28л визначено, що термін оренди складає 11 місяців і розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки нежитлові приміщення за договорами передавались та повертались згідно відповідних актів, у договорах чітко встановлені терміни їх дії, строки дії договорів не перевищували 1 року і їх дія не продовжувалась, а припинена відповідно до умов договору, то договори оренди нежитлових приміщень від 01.11.2004, 01.09.2005, 01.01.2006 є окремими самостійними правочинами, на підставі яких у сторін виникали відповідні права та обов’язки.

Оскільки жоден із договорів не був укладений строком на 1 рік чи більше і їх дія не подовжувалась, тому висновок суду першої інстанції про необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації є помилковим.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин ч. 1 ст. 770 ЦК України, оскільки ТОВ “Вікторія-центр” не набуло право власності на спірні нежитлові приміщення і в період дії договору оренди не відбулося зміни власника речі.

Господарський суд встановив, що станом на 07.05.2004 (тобто до прийняття рішення Голосіївським районним судом міста Києва) нежитловий будинок готелю, площею 14691,7 кв.м. на площі Перемоги, 1 на праві власності зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 24.12.1996. Отже, у ТОВ “Вікторія-центр” не було свідоцтва на право власності та за цим товариством не було зареєстровано право власності на передані до статутного фонду нежитлові приміщення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.09.2006 Київського апеляційного господарського суду  зі  справи № 30/268 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                   Г.П. Коробенко