ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 33/115-06 (14/169) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” |
на рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” |
до | приватного підприємства “Біладонна” |
про | стягнення 3 464, 36 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Жуган Т.М. –дов. № 11 від 10.11.2005 |
від відповідача: | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.07.2006 господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог відмовлено. В частині стягнення 1742,14 грн. провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ “Аптека Біокон” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 193, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 107, 108 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд також порушив ст. 230 Господарського кодексу України, яка не забороняє нарахування господарських санкцій у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ТОВ “Аптека Біокон” та ПП “Біладонна” 05.01.2006 уклали договір № 0597/05, згідно умов якого постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання), лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
ПП “Біладонна” частково оплатило вартість отриманого товару в розмірі 631, 03 грн., отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складала 1742, 14 грн., яка сплачена після пред’явлення позову.
Господарським судом встановлено, що інтереси позивача представляла представник за довіреністю, яка не є адвокатом, що діяла на підставі договору.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 за №13-рп/2000.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 20.07.2006 господарського суду Дніпропетровської області зі справи № 33/115-06 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко