ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 33/116-06 (14/168) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” |
на рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2006 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” |
до | приватного підприємства “Арніка Фарм” |
про | стягнення 5 668, 61 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Жуган Т.М. –дов. № 11 від 10.11.2005 |
від відповідача: | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 01.08.2006 господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог відмовлено. Провадження в даній справі щодо стягнення суми 3702, 42 грн. припинено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ “Аптека Біокон” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 193, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 107, 108 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд також порушив ст. 230 Господарського кодексу України, яка не забороняє нарахування господарських санкцій у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що ТОВ “Аптека Біокон” та ПП “Арніка Фарм” 05.01.2006 уклали договір № 0553/06, згідно умов якого постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання), лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Позивачем договірні зобов’язання виконані в повному обсязі, а відповідачем частково оплачено товар на суму 93, 94 грн.
Позовні вимоги з уточненнями ТОВ “Аптека Біокон” складаються зі стягнення з відповідача пені у розмірі 82, 26 грн., штрафу у розмірі 370,24грн., 3% річних у сумі 13, 09 грн. та 1500 грн. збитків понесених у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.
Оскільки відповідач перерахував основну суму боргу в розмірі 3702,42 грн., то господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині.
Однак, господарським судом не враховано, що відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 7.2., 7.3 договору передбачено, що у випадку прострочки платежу, відповідач сплачує позивачу одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару. Відповідач за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,7 % від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Господарським судом не встановлено чи своєчасно відповідач розрахувався з постачальником і чи були ним порушені строки виконання зобов’язання.
Таким чином господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 01.08.2006 господарського суду Дніпропетровської області зі справи № 33/116-6(14/168) скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко