Справа № 22ц-1518/ 2006 р.               Головуючий у 1 -й інстанції Косяк В.В.

Категорія 21                                           Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

У X В А Л А

Іменем України

19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:

·     позивачки ОСОБА_1,

·     представників відповідачів Блажієвської Л.В., Требукової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за   апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2006 року за   позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу (далі - АТЗТ) „Інвестиційний фонд „Київська Русь-МДС", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва

про відшкодування шкоди у зв 'язку з ушкодженням здоров 'я,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТЗТ „Інвестиційний фонд „Київська Русь-МДС" про відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Позивачка зазначала, що в період роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 виробництвом кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 Соснівського комбінату громадського харчування у м. Черкаси 01 грудня 1990 р. з вини підприємства вона отримала трудове каліцтво, визнана інвалідом третьої групи з втратою 50 відсотків професійної працездатності безстроково і їй виплачували доплату втраченого заробітку. 29 грудня 1993 р. кафе було придбано відповідачем, яке проводило їй доплату до листопада 1993 р., а потім припинило виплати. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 1999 р. з відповідача на її користь була стягнуто відшкодування по втраті заробітку з 01 квітня 1999 р. по120 грн. щомісячно безстроково. Розмір відшкодування був визначений невірно, щомісячне відшкодування повинно складати 207 грн. Відповідач не робив перерахунку, чим завдав їй моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача за період з 1 січня 1999 р. по 1 жовтня 2005 р. 6003 грн. втрати заробітку та 2550 грн. моральної шкоди.

В подальшому позивачка збільшила розмір позовних вимог, просила стягнути за період з 01 січня 1995 р. по 2005 р. загалом 17013 грн.

Судом до участі в справі в якості співвідповідача притягнуто відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва.

2

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що суд не з'ясував всі обставини справи.

В запереченнях на касаційну скаргу АТЗТ „Інвестиційний фонд „Київська Русь-МДС" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд встановив, що виплата позивачці компенсації втраченої частини заробітку проводилася в розмірі, встановленому рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 1999 р. починаючи з жовтня 1997 р., а після передачі її особової справи 29 серпня 2001 р. до фонду щорічно проводилися перерахунки цієї виплати у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в галузях національної економіки у відповідності до ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і на теперішній час отримувана ОСОБА_1 страхова виплата складає 290 грн. 32 коп.

Суд дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам і прийшов до вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи є необгрунтованими. Крім того, в скарзі не наведено доводів, які спростовують висновки суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:    підпис

Судді:               підписи

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Миколаївської області

Н.П. Славгородська