Справа № 22 ц-1372\2006 р.                      Головуючий у 1 інстанції Бойко Л.Л.

Категорія   5                                                  Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 вересня 2006 року                                                                 м. Миколаїв

колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                              Славгородської Н.П.,

судців:                                                         Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання            Цвєтковій Ю.В.,

за участю:

представника позивача                             ОСОБА_1,

відповідачів                                                 ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду миколаївської області від 22 травня 2006 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5про визнання майна приватною особистою власністю та визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання приватною особистою власністю нежилого приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1.

Він зазначав, що 29 жовтня 2003 року ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу придбала у ОСОБА_6 вказане приміщення за 22 000 грн. На цей час він перебував у шлюбі з позивачкою, хоча фактично з нею сумісно не проживав та не вів спільного господарства. Незважаючи на це, дав ОСОБА_2 свої особисті гроші на покупку для нього об'єкту, у звязку з чим об'єкт є його приватною власністю.

Відповідачка, формально виступивши покупцем приміщення, з його згоди внесла спірне майно в статутний фонд ТОВ «Велена Трейд», хоча пообіцяла, що визнає на першу вимогу право приватної власності на приміщення за ним.

Між тим, ОСОБА_2 цього не зробила, а 12 вересня 2005 року він дізнався, що за вимогами ОСОБА_3, який звернувся до відповідачки з позовом про стягнення грошей, приміщення судом передано в рахунок погашення 186399 грн. 79 коп. заборгованості, що порушує його право власності на майно.

В березні 2006 року позивач збільшив позовні вимоги. Він вказав, що при розгляді справи дізнався, що ОСОБА_3 14 жовтня 2005 року подарував спірний об'єкт своєму батькові ОСОБА_5. Однак, вказаний договір є удаваним та укладений з метою перешкодити поверненню майна. Тому він просив визнати договір дарування недійсним.

Рішенням Баштанського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки спірне майно було придбано за час шлюбу та на гроші надані їй позивачем.

Відповідач ОСОБА_3 вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 12 серпня 1995 року по 4 грудня 2003 року, хоча ще з весни 2000 року сумісно не проживали та не вели спільного господарства. Спірне приміщення було придбано ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу від 29 жовтня 2003 року у ОСОБА_6.

21 листопада 2003 року ОСОБА_2 склала акт про передачу вказаного приміщення в статутний фонд ТОВ «Велена Трейд», однак право власності на господарче товариство з неї перереєстровано не було.

В наступному, на підставі ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2005 року, залишеної в силі апеляційним судом Миколаївської області, вказане приміщення передано у власність ОСОБА_3 в рахунок невиконаного грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед ним, визначеного рішенням того ж суду від 25 листопада 2004 року (а.с. 14,15,25).

Встановивши, що ОСОБА_3 спірне приміщення передано у власність у встановленому законом порядку, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання за ним право власності на цей об'єкт. У звязку з чим, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позивних вимог про визнання недійсним договору дарування, укладеного 14 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Доводи апелянта суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права, оскільки спосіб захисту його, як він вважає порушеного права, в даному випадку не може бути застосований.

Не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на те, що спірне майно було придбано на його гроші, передані відповідачці ОСОБА_2, так як вказані обставини самі по собі не мають правового значення для вирішення вказаного спору.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити а рішення Баштанського районного суду миколаївської області від 22 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:    підпис

Судді:                    підписи