Справа № 22ц-1300/2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції Нікітіна Ю.О.
Категорія 33 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
РІШЕННЯ Іменем України
19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого- Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· представника позивача Іванової Е.О.,
· відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
· представника відповідача Подгайної Є.І.,
· представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора приватного підприємства (далі - ПП) „Агрофірма „Відродження" на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області' від 18 квітня 2006 року за позовом ПП „Агрофірма „Відродження" до ОСОБА_1 та Безводнянської сільської ради Миколаївського району
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай та розірвання
договорів купівлі-продажу права на майнову частку (пай),
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 р. ПП „Агрофірма „Відродження" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Безводнянської сільської ради Миколаївського району про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай та розірвання договорів купівлі-продажу права на майнову частку (пай).
Позивач зазначав, що 02 липня 2004 р. за договорами купівлі-продажу ПП „Агрофірма „Відродження" придбало у колишніх членів КСП „Космос" права на частку у спільному майні, що складає 82,22 %, були проведені розрахунки з власниками майнових паїв на загальну суму 212596,95 грн. 10 грудня 2004 р. ПП „Агрофірма „Відродження" уклало з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу права на частку у спільному майні у розмірі 80,33%, згідно яких покупець мав сплатити продавцю 230 712 грн. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_1 не сплатив зазначену в договорі вартість права на частку у спільному майні. Таке істотне порушення умов договору є підставою для його розірвання на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. 20 грудня 2004 р. сільською радою було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай, що посвідчує його право на частку у спільному майні у розмірі 83,46%. Свідоцтво видано з порушенням приписів нормативних документів, що регулюють порядок визнання права власності на майновий пай та видачі правовстановлюючих документів, оскільки не було витребувано документів, які посвідчують укладання цивільно-правової угоди та перехід права власності до нового власника.
2
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай і розірвати договори купівлі-продажу від 10 грудня 2004 р.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2006 р. в задоволені позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай відмовлено.
Додатковим рішенням того ж суду від 24 травня 2006 р. визнані недійсними договори купівлі-продажу майнових сертифікатів, укладені 10 грудня 2004 р. між ПП „Агрофірма „Відродження" та ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ліквідатор ПП „Агрофірма „Відродження" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай і розірвати договори купівлі-продажу права на частку у спільному майні від 10 грудня 2004 р. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь в справі, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2001 р. співвласники майнових паїв КСП „Космос" уклали договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (т.1 а.с.149-161). Одночасно був укладений договір оренди цього майна, за яким майно передано в оренду ПП „Агрофірма „Відродження" терміном на 5 років. Договором оренди передбачено право орендаря на придбання права на частку у спільному майні співвласників у осіб, які побажають її продати протягом дії договору (т.1 а.с.134-148).
За бажанням співвласників майнових паїв 02 липня 2004 р. у них були викуплені їх права на частку у спільному майні, про що були укладені договори купівлі-продажу між ПП „Агрофірма „Відродження" та 125 власниками майнових паїв (т.2 а.с.1-96, т.1 а.с.192). Оскільки у підприємства не було коштів для розрахунку з співвласниками майнових паїв, то за домовленістю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 останній передав директору для оплати майнових паїв 220108 грн. своїх грошей.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями голови сільської ради Подгайної Є.І., показаннями свідків ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також розпискою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про отримання вказаної суми.
Про це також свідчить та обставина, що ПП „Агрофірма „Відродження" свідоцтво про право на майновий пай не отримувало, а в подальшому, 10 грудня 2004 р. підприємство уклало з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу права на ті ж самі частки у спільному майні, за які раніше підприємство розрахувалося коштами, які належать ОСОБА_1
20 грудня 2004 р. Безводнянською сільською радою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай, згідно якому він має право на частку у спільному майні у розмірі 83,46 % вартістю 220108 грн. (т.1 а.с.180).
Враховуючи те, що законодавством не передбачене нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майнового паю, а умови договорів були виконані, то суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай, виданого на ім'я ОСОБА_1.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду в цій частині позовних вимог не відповідають дійсним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права, є необгрунтованими.
Разом з тим, з позовної заяви та протоколу судового засідання вбачається, що позивач заявляв вимоги про розірвання договорів купівлі-продажу права на майнову частку (пай), укладених між ПП „Агрофірма „Відродження" і ОСОБА_1 з тих підстав, що покупець не сплатив зазначену в договорі вартість права на частку у спільному майні. Суд же помилково ухвалив рішення про визнання цих договорів недійсними на підставі ст. 234 ЦК України, тобто змінивши підстави, на які посилався позивач.
Оскільки в судовому засіданні встановлений факт передачі ОСОБА_1 220108 грн. для оплати майнових паїв ПП „Агрофірма „Відродження", що визнається також позивачем в апеляційній скарзі (т.2 а.с.149), то підстави для розірвання договорів купівлі-продажу відсутні.
Враховуючи викладене, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду і додаткове рішення в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових сертифікатів підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу права на майнову частку (пай) від 10 грудня 2004 р.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія судців
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ліквідатора приватного підприємства „Агрофірма „Відродження" задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2006 р. та додаткове рішення того ж суду від 24 травня 2006 р. скасувати в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових сертифікатів і ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ПП „Агрофірма „Відродження" про розірвання договорів купівлі-продажу права на майнову частку (пай) від 10 грудня 2004 р. відмовити.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом суддя апеляційного суду Миколаївської області
Н.П. Славгородська