22.02.2012

Справа    2-68/12   

           РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року  Кельменецький районний суд Чернівецької області           у складі:  

головуючого  - судді:                                        Туржанського В.В.

при секретарі:                                                  Малій Ж.І.

з участю представника позивача:                    Горячука О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та передачу майна  в заклад ,-

                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” подало до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить:

- в рахунок погашення заборгованості за договором № CVKWAN40413963 від 28.05.2008 року –в розмірі 57142 гривні 08 копійок передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача, ОСОБА_2, належне їм на праві власності заставлене майно,  а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 21121, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова /шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2;

- звернути стягнення на предмет застави :      автомобіль ВАЗ, модель: 21121, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова /шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу  ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” з укладенням від свого імені договору купівлі –продажу будь –яким способом з іншою особою  - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- стягнути з відповідача судові витрати 571,42 грн.

У якості підстав позову представник позивача зазначив, що відповідач не виконує умов кредитного-заставного  договору, а саме лише частково сплачує кошти.    

Представник позивача Горячук О.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з тих підстав, які зазначені в позовній заяві та пояснив, відповідачка в даний час перебуває за межами України.

Відповідачка  ОСОБА_2  викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, проте в судове засідання не з’явилася.

Судом досліджено наступні  докази: копія розрахунку заборгованості за договором кредиту № CVKWAN40413963 від 28.03.2008 року, копія кредитно-заставного договору №  договору № CVKWAN40413963 від 28.05.2008 року, копія графіку погашення кредиту до кредитно-заставного договору №  договору № CVKWAN40413963 від 28.05.2008 року, копія меморіального ордеру №8052В002V від 29.05.2008 року, копія меморіального ордеру №8052В002Y від 29.05.2008 року, копія меморіального ордеру №8052В002W від 29.05.2008 року, копія меморіального ордеру №8052В002X від 29.05.2008 року, копія меморіального ордеру №8052В002Z від 29.05.2008 року,  копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №33801352 від 16.11.2011 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21121, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, копія вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” №144/01.15 від 17.10.2011 року, копія фіскального чеку від 21.10.2011 року №5417, копія повідомлення про вручення поштового відправлення, копія поштового конверта та довідки ф.20, копія повідомлення ПАТ КБ „ПриватБанк” №30.1.0.0/2 –2528703247  від 09.09.2011 року, копія реєстру відправлених претензій від 13 вересня 2011 року.  

Судом встановлено, що між позивачем - публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”  та відповідачкою ОСОБА_2 28.05.2008 року був укладений кредитно-заставний договір № CVKWAN40413963, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 40828,99 зі сплатою відсотків у розмірі 20,04 % з кінцевим терміном повернення 27.05.2013 року. Позичальнику також було відкрито кредитну лінію в розмірі 12472 гривні 20 копійок. Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до  ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно розділу 17.7 зазначеного вище договору відповідачка зобов’язалася щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом, відсотки та інші платежі. Щомісячний платіж було визначено в сумі 1208 гривень 66 копійок.  Проте, відповідачка ОСОБА_2  порушила свої зобов’язання за договором та не сплачувала щомісячно встановлені договором платежі. Згідно з п. п.14.2,14.3   кредитно-заставного  договору відповідачка за порушення термінів оплати зобов'язана сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу але не менше 1 гривні.  Станом на 23.11.2011р. заборгованість відповідачки становить :    основний борг –34135 гривень 47 копійок,   проценти –9202 гривні 87 копійок, комісія 1430 гривень 62 копійки,    пеня –9413 гривень 97 копійок,  250 гривень та 2709 гривень 15 копійок штрафів, а всього заборгованість складає 57142 гривні 07 копійок. Банк звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по кредиту та відсотків, проте, відповідач не погасив заборгованість в повному обсязі. Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України  позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов’язань за цим договором, порушила свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк, встановлений договором. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.п.  8.1, 17.9  договору застави відповідачка надала в заставу (заклад) рухоме майно - автомобіль марки ВАЗ 21121, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2. Даний автомобіль належить відповідачці на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Згідно п.17.10 договору сторони визначили, що вартість предмета застави складає 50185 гривень. До початку процедури звернення стягнення –подання позову до суду-позивач зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на вказаний вище предмет обтяження.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ( далі Закон) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.25 даного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

          Початкова  ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження вказується незалежно від способу реалізації предмета забезпечувального обтяження. Зокрема у статті 25 Закону відсутня вказівка на те, що початкова ціна предмета забезпечувального обтяження  для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження  вказується лише у випадку якщо судом не передбачений  інший порядок реалізації.  

Згідно до статті 26 Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до  ст. 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.  Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що відповідачка            своєчасно виконала свої грошові зобов'язання за вказаним вище договором і не порушувала умови договору, а також відповідачка не надала відповідно до ст. 60 ЦПК України суду доказів, які б підтвердили ту обставину, що відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України борг вона повернула позивачу і не порушувала умови про сплату кредиту частками.

Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи наведені вище обставини суд вважає, що позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до  ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет застави підлягає задоволенню частково і в рахунок погашення заборгованості, яка складає  57142 гривні 08 копійок слід звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки ВАЗ 21121, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що  належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу      вказаного      автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” відповідно до ст. 26, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” з укладанням  від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною вказаного вище автомобіля 50185 гривень для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Суд вважає, що в якості заходу щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження та  передачі його в управління на період до його реалізації слід вилучити вищевказаний автомобіль у відповідачки та передати його в управління публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” на період  до його реалізації.

Суд вважає, що з відповідачки  на користь позивача ПАТ КБ „Приватбанк” слід стягнути судові витрати у виді 571 гривні 42 копійок  судового збору.

Суд вважає, що вимоги позивача про надання йому прав зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ України та надання іншого, не визначеного кола повноважень, необхідних для здійснення продажу не підлягають задоволенню, оскільки такі позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві України, оскільки вирішення даних питань не є компетенцією суду.

Суд також вважає, що вимога позивача про передачу автомобіля ВАЗ 21121, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що  належить на праві власності ОСОБА_2 в заклад ПАТ КБ „Приватбанк” не підлягає задоволенню і в цій частині в позові слід відмовити за безпідставністю, оскільки даний автомобіль вже перебуває в закладі в позивача відповідно до ст.575 ЦК України, частиною 2 якої передбачено, що закладом є застава рухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Тому, відповідно до договору кредитно-заставного договору  № CVKWAN40413963 від 28.05.2008 року,  вказаний вище автомобіль з 28.05.2008  року по даний час  перебуває в закладі в позивача.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 525,526,574,575,611,612,625,629,1046 - 1050 Цивільного кодексу України ст. 25,26,27,30 Закону України Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”,  керуючись ст. ст.3,8,10, 11, 15, 60, 79, 84, 88, 179,  212,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості, яка складає 57142 гривні 07 копійок, з яких   основний борг –34135 гривень 47 копійок,   проценти –9202 гривні 87 копійок, комісія 1430 гривень 62 копійки,    пеня –9413 гривень 97 копійок,  250 гривень та 2709 гривень 15 копійок штрафів, звернути стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ, модель: 21121, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова /шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу  ОСОБА_2,  індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу      вказаного      автомобіля     публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” відповідно до ст. 26, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”  з укладанням  від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Визначити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження – автомобіля ВАЗ, модель: 21121, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова /шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2  для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження в сумі 50185  (п‘ятдесят тисяч сто вісімдесят п‘ять)  гривень.

Вилучити в ОСОБА_2  та передати автомобіль  ВАЗ, модель: 21121, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова /шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2  в управління публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” на період  до його реалізації.

В решті позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_2  на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”    судові витрати у виді 571 (п‘ятсот сімдесят однієї) гривні 42  (сорок дві) копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення  до апеляційного суду Чернівецької області через Кельменецький районний суд.   Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: