Справа № 1718/2-18/11
2011 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2012 року Сарненський районний суд Рівненської області
одноособово суддя Березень Ю.В.
при секретарі Кудіній А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селищанський гранітний кар’єр” про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати незаконний наказ № 8-к від 2 лютого 2009 року та поновити його на роботі юрисконсульта ТзОВ „Селищанський гранітний кар’єр”, посилаючись на те, що станом на день звільнення дисциплінарних стягнень не мав, 4 грудня 2008 року був відсторонений від роботи, його робочий кабінет було опечатано. Просив стягнути з відповідача за період з 4 грудня 2008 року по 2 лютого 2009 року втрачений середній заробіток.
Під час провадження у справі ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просив стягнути з ТзОВ „Селищанський гранітний кар’єр” на його користь заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 15021 грн. 03 коп. а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку із затримкою видачі трудової книжки починаючи з 2 лютого 2009 року.
Ухвалою від 25 травня 2010 року роз’єднані у самостійні провадження вимоги ОСОБА_1 про скасування незаконного наказу № 8-к від 2 лютого 2009 року, поновлення на роботі юрисконсульта ТзОВ „Селищанський гранітний кар’єр” та стягнення з відповідача за період з 4 грудня 2008 року по 2 лютого 2009 року втраченого середнього заробітку із вимогами про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку із затримкою видачі трудової книжки починаючи з 2 лютого 2009 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримавши заявлені позовні вимоги, зазначив, що відповідачем при видачі наказу були допущені порушення ст.ст. 43, 46, 148, 147-1, 149 КЗпП України –звільнення здійснене після спливу місячного строку після виявлення проступків, він безпідставно був відсторонений від роботи 4 грудня 2008 року, у нього не відбирались письмові пояснення, наказ про звільнення не був оголошений йому під розписку в трьохденний строк, він являється членом діючих на підприємстві первинних профспілкових організацій - профспілки працівників ТзОВ "Селищанський гранітний кар’єр" та його дочірніх підприємств та профспілки працівників гірничо-видобувних та переробних підприємств Сарненського району, а також членом виборних органів цих профспілок, про що позивачу було відомо, однак згоди на звільнення у виборному органі та вищому органі профспілок власник не запитав. Крім цього, директор підприємства не уповноважений статутом без попереднього письмового погодження із Спостережною радою товариства приймати рішення про звільнення осіб, які належать до адміністрації товариства. Просив скасувати незаконний наказ, поновити його на посаді юрисконсульта, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за періоди грудня 2008 року –січня 2009 року, з 2 лютого 2009 року по 2 лютого 2012 року в сумі 52 253 грн. 47 коп. а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн. в зв’язку із перенесеними стражданнями через відсутність можливості тривалий час задовольняти потреби в придбанні необхідних речей.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар’єр" у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, подав заяву з проханням відкласти розгляд справи через зайнятість у інших судових справах.
В зв’язку з повторною неявкою представника відповідача (попередня заява про відкладення слухання подана представником 31 жовтня 2011 року) суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів у відсутності сторони, яка не з’явилась.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши документи і матеріали справи, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що наказом відповідача № 8-К за підписом директора ОСОБА_2 від 2 лютого 2009 року позивач ОСОБА_1 звільнений з посади юрисконсульта у зв’язку із систематичним порушенням трудової дисципліни у вигляді невиходу на роботу 25 листопада 2008 року, 26 листопада 2008 року, 28 листопада 2008 року, в т. ч. 2 жовтня 2008 року згідно п. 4 ст. 40, ст. 43 КзпП України на підставі висновку тимчасової дисциплінарної комісії та відсутності обґрунтованого рішення (заперечення) виборного органу первинної профспілкової організації, яка зареєстрована на товаристві.
Наказом відповідача № 208-л від 4 грудня 2008 року створена тимчасова дисциплінарна комісія для проведення службового розслідування за фактом систематичного порушення трудової дисципліни ОСОБА_1, на час проведення розслідування позивач відсторонений від виконання обов’язків юрисконсульта.
Висновком комісії відповідача, затвердженим 17 грудня 2008 року, встановлена неповажність причин відсутності на робочому місці юрисконсульта ОСОБА_1 25, 26, та 28 листопада 2008 року, що кваліфіковано як прогул, оскільки посадових осіб до відома не поставив, дозволів на відсутність не отримував. У висновку зазначено, що вказані факти підтверджені письмовими актами про відсутність на робочому місці, складеними в присутності свідків.
Як вбачається з представленого позивачем витягу з протоколу № 1 від 27 січня 2005 року зборів трудового колективу ТзОВ "Селищанський гранітний кар’єр" та його дочірніх підприємств ОСОБА_1 обраний головою профспілкового комітету професійної спілки працівників ТзОВ „Селищанський гранітний кар’єр” та його дочірніх підприємств.
Витягом з протоколу № 1 від 22 серпня 2008 року установчих зборів профспілки працівників гірничо-видобувних та переробних підприємств Сарненського району підтверджується членство у цій профспілці ОСОБА_1 як голови профспілкового комітету та голови профспілки.
З доводів позивача ОСОБА_1 в ці дні він викликався в судове засідання Сарненського районного суду, вибував до відділення Національної служби посередництва та примирення в Рівненській області, прокуратури Сарненського району. В підтвердження своїх доводів надав суду копію повістки про виклик до суду 25 листопада 2008 року, заяву керівнику НСПП про вирішення трудового спору, з відміткою про прийняття її адресатом 26 листопада 2008 року а також заяву про злочин в прокуратуру Сарненського району із реєстрацією 28 листопада 2008 року.
Судом приймаються до уваги доводи позивача про невідповідність його відсторонення від виконання посадових обов’язків умовам, визначеним ст. 46 КЗпП України, зазначена у наказі мета відсторонення недопущення вчинення дій на шкоду інтересам підприємства через систематичне порушення трудової дисципліни, не передбачена чинним законодавством.
Обґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про неправомочність директора ОСОБА_2 одноосібно приймати рішення про звільнення працівника, та порушення в зв’язку з цим вимог ст. 147-1 КЗпП України.
Положеннями Статуту товариства, зареєстрованого 24 грудня 2008 року, встановлено, що директор підприємства не уповноважений без попереднього письмового погодження із Спостережною радою товариства приймати рішення про звільнення осіб, які належать до адміністрації виконавчого органу товариства.
На підтвердження належності займаної посади до підрозділу адміністрації ОСОБА_1 надав суду список членів профспілки а також розрахункові листи за жовтень, листопад, грудень 2008 року про нараховану і виплачену заробітну плату. Відповідачем натомість зазначені позивачем обставини не спростовані, доказів про уповноваження Спостережною радою директора товариства на звільнення позивача не надано.
Суд також звертає увагу на порушення відповідачем визначених ст. 148 КЗпП України строків застосування дисциплінарного стягнення.
З часу затвердження висновку дисциплінарної комісії 17 грудня 2008 року до видачі спірного наказу 2 лютого 2009 року минуло більше одного місяця. Обставин звільнення ОСОБА_1 від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці протягом вказаного періоду, які визначені в законі як виключні, відповідач не навів, а про перебування працівників товариства у вимушених відпустках належних доказів суду не представлено. Натомість позивач надав відомості про нарахування заробітної плати працівникам товариства протягом цього періоду.
У відповідності до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 4 статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.
Згідно статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Відповідачем в обґрунтування письмових заперечень надане подання № 1209 від 18 грудня 2008 року профкому профспілки працівників ТзОВ „Селищанський гранітний кар’єр” та його дочірніх підприємств з клопотанням про згоду на звільнення ОСОБА_1 за допущені прогули а також витяг із книги запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень про вручення ОСОБА_1 відповідної поштової кореспонденції 23 грудня 2008 року.
Проте даних про направлення обґрунтованого письмового подання будь-якому виборному органу первинних профспілкових організацій, членом яких є позивач, відповідач не надав.
З огляду на вказані обставини у відповідності до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України судом направлений запит голові профкому діючої на підприємстві профспілці працівників гірничо-видобувних та переробних підприємств Сарненського району для з’ясування згоди на звільнення з ТзОВ "Селищанський гранітний кар’єр" ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням № 10 від 19 серпня 2010 року профспілковий комітет зазначеної профспілки повідомив про прийняте на своєму засіданні рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв’язку із порушенням власником вимог трудового законодавства.
За вказаних обставин суд приходить до висновку що ОСОБА_1 звільнений з роботи з порушенням встановленого порядку.
Враховуючи те, що посада юрисконсульта на підприємстві скорочена, слід визнати звільнення позивача неправомірним, визначивши працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Оскільки звільнення позивача було здійснено не на підставі та не у відповідності до вимог трудового законодавства, підлягає задоволенню вимога про стягнення середнього заробітку за заявлений період вимушеного прогулу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП.
Згідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата для оплати вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Розрахунковими листками за відповідача стверджується, що заробітна плата ОСОБА_1 з врахуванням тарифу та кількості відпрацьованих робочих днів за жовтень 2008 року становила 928 грн. 48 коп., за листопад 2008 року становила 66 грн. 32 коп.
Заробітна плата за останні два календарні місяці роботи становить 994 грн. 80 коп. (928,48 + 66,32), кількість відпрацьованих робочих днів - 15, середньоденна заробітна плата становить 66,32 грн. (994,8/15)
Враховуючи розмір середньоденної заробітної плати, оплата вимушеного прогулу за грудень 2008 року з різницею виплачених коштів у грудні 2008 року становить 523 грн. 87 коп. (1326,4-802,53).
З врахуванням розміру середньоденної заробітної плати, оплата вимушеного прогулу за січень 2009 року становить 1326 грн. 40 коп. (66,32х20).
З врахуванням цих сум протягом заявленого строку в період з 2 лютого 2009 року по 2 лютого 2012 року оплата вимушеного прогулу становить 52 253 грн. 47 коп.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд знаходить підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в результаті дій відповідача, враховуючи характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінює їх у 2500 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. ст.ст. 43, 46, 148, 147-1, 237-1, 252 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст.ст. 88, 209, 213, 215, 367 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним звільнення ОСОБА_1 з роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар’єр", визначивши його звільненим з роботи з 2 лютого 2009 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар’єр" на користь ОСОБА_1 52 253 грн. 47 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та 2500 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар’єр" на користь держави судовий збір в сумі 629 грн. 83 коп.
Рішення в частині визначення звільнення ОСОБА_1 з роботи з 2 лютого 2009 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України допустити до негайного виконання.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: