ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р. | № 2-26/10458-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В. |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного підприємства "Монолитъ" |
на постанову | Севастопольського апеляційного господар ського суду від 01.06.2006 р. |
у справі | №2-26/10458-2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя |
до | Приватного підприємства "Монолитъ" |
про | стягнення 2 461,80 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2005 р. у справі №2-26/10458-2005 (суддя Проніна О.Л.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. (судді: Гонтар В.І., Плут В.М., Прокопанич Г.К.), позов задоволено: стягнуто з Підприємства "Монолитъ" на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя 2 359,89 грн. боргу, 101,91 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Монолитъ" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №2-26/10458-2005 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
21.12.2001 р. був укладений договір №67 про сумісне управління та прийняття участі у витратах на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м.Сімферополь, вул.Маяковського, 6-А між підприємством "Монолитъ" та КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя.
Відповідно до п. 2 договору строк дії договору встановлений до 29.12.2006 р.
Згідно до п. 3.1 договору КП ЖЕО зобов'язано виконувати комплекс робіт по ремонту, утриманню будинку та прибудинкової території відповідно до вимог "Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями", в межах складу витрат на утримання будинку та прибудинкової території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1998 р. №939, і одержаних платежів.
Відповідно до пп. 3.8 вказаного договору підприємство "Монолитъ" зобов'язано оплату за поточний місяць проводити згідно виставленим рахункам на розрахунковий рахунок ЖЕО не пізніше 30 числа цього ж місяця. При невчасній оплаті відповідач зобов'язаний сплатити пеню відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до додатку до договору від 21.12.2001 р. №67 розмір щомісячних платежів по експлуатаційним витратам становить 54,91 грн.
Додаток до договору підписаний обома сторонами.
Задовольняючи позов про стягнення заборгованості зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 359,89 грн. та пені в розмірі 101,91 грн., господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, на день звернення з позовом борг відповідача зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території складає 2 359,89 грн. з розрахунку 95,04 грн. на місяць; по-друге, згода відповідача на збільшення помісячної плати до 95,04 грн. підтверджена актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 142); по-третє, на час подання позову до господарського суду розмір пені становить 101,91 грн.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Так, господарськими судами не встановлено, за який період виникла заборгованість зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 359,89 грн. та якими доказами вона підтверджена.
Крім того, господарськими судами не встановлено, чи було внесено в установленому законом порядку зміни до договору від 21.12.2001 р. №67 щодо розміру щомісячних платежів по експлуатаційним витратам (оскільки згідно з додатком до договору, який відповідно до п. 5.4 договору є його невід'ємною частиною, встановлено розмір щомісячних платежів —54,91 грн.). Однак, господарські суди, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з розрахунку 95,04 грн. на місяць, в підтвердження надання згоди відповідача на збільшення розміру помісячної плати до 95,04 грн., послалися на акт звірення розрахунків від 15.03.2005 р. (а.с. 142), не взявши до уваги, що наявний у матеріалах справи акт не підписано відповідачем.
Окрім того, задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення пені, господарські суди не встановили, за який період нараховано пеню, виходячи з якої ставки тощо, тоді як розрахунок пені, доданий до позовної заяви (а.с. 5), свідчить, що пеню нараховано більш як за шість місяців, що є порушенням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Крім того, матеріали справи свідчать, що господарським судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про місце і час засідання суду.
Згідно з матеріалами справи (свідоцтво про державну реєстрацію відповідача від 13.03.1998 р., довідки з ЄДРПОУ від 03.03.2003 р.) приватне підприємство "Монолитъ" знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Маяковського, 6-А, однак як ухвали, так і рішення господарського суду було надіслано за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 125-а (у зв'язку з чим не були вручені відповідачу і повернуті відділенням зв'язку до суду).
Відповідно до ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не пові домленої належним чином про місце засідання суду.
Однак, в порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, господарським судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Монолитъ" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господар ського суду від 01.06.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2005 р. у справі №2-26/10458-2005 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна