Справа № 22а-376/ 2006 р. Категорія 42

Головуючий  у    1-й  інстанції   Черніенко С.А. Суддя - доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої    -          Буренкової К.О.,

суддів: Козаченка В.І.,    Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача                  ОСОБА_1,

представника позивача                         ОСОБА_2,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   адміністративну справу

за  апеляційною  скаргою ОСОБА_1

на   постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від   13 червня 2006 року за  позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 3210 (далі - в/ч А- 3210)

про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації за порушення строків його виплати та матеріальної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИЛА:

12 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А-3210 про стягнення 13489 грн. 51 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню і матеріальної допомоги на оздоровлення та 3612 грн. 82 коп. компенсації за порушення строків виплати грошового забезпечення посилаючись на те, що в період проходження військової служби з 01 травня 2003 року по 01 грудня 2004 року відповідач безпідставно не в повному обсязі виплачував йому надбавку за безперервну службу, через що також недоплатив і грошову допомогу на оздоровлення.

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ) граничних її розмірів, а відповідно до цього і перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковим, а тому його право на отримання грошового забезпечення не порушено. В зв'язку з чим, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже, Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям відповідно до стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 1981 року по листопад 2004 року у різних військових частинах (а.с. 8-11). Станом на 01 травня 2003 року стаж його безперервної військової служби складав понад 25 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому за грудень 2003 року і січень 2004 року - у граничному розмірі, а за інші місяці - в менших розмірах (а.с. 4) відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень.

Таким чином, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позииачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Укачу, а тому позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

Посилання позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції на наказ Міністра оборони України від 30 липня 2004 року № 308 (далі - наказ), яким передбачена виплата щомісячної надбавки за безперервну військову службу військовослужбовцям у максимальних розмірах, є безпідставними.

Так, з вказаного наказу вбачається, що він розповсюджується на структурні підрозділи центрального апарату Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональні органи військового управління, в яких позивач службу не проходив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195,200, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

з

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2006 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: підпис

Судді:  підписи

Згідно з оригіналом суддя апеляційного Миколаївської області

Т.С.Довжук