АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-3441/11 Головуючий 1-ї інстанції –Бородіна Н.М.
Провадження : 22ц/2090/1014/2012 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : трудове.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Давшан А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, 3-тя особа –Харківський технікум залізничного транспорту про поновлення на роботі,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міністерства інфраструктури України про поновлення на роботі, посилаючись на те, що на підставі контракту, укладеного між ним та відповідачем, на період з 09.07.2008 року по 08.07.2009 року та продовжений додатковою угодою до 08.07.2011 року, він працював директором Харківського технікуму залізничного транспорту. Наказом від 08.07.2011 року був звільнений з посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, однак продовжував працювати, підписувати відповідні документи, як директор, тому трудові відносини, на його думку, були продовженими.
Відповідач Міністерство інфраструктури України проти позову заперечував, вважаючи позов безпідставним, оскільки звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно вимог норм трудового законодавства.
Третя особа Харківський технікум залізничного транспорту також заперечував проти позову, оскільки звільнення позивача відповідає вимогам закону.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що термін дії контракту був визначений з порушенням Закону України «Про вищу освіту», крім того він продовжував працювати та виконувати свої обов*язки і після наказу про звільнення, у зв*язку з чим суд дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення його на роботі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та інших учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України по закінченню строку контракту є законним, його трудові відносини здійснювалися в межах дії контракту, трудові права позивача не порушені та не вимагають судового захисту, вимоги законодавства при припиненні трудового договору (контракту) відповідачем не порушені.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному визначенні судом змісту та характеру, виниклих між сторонами правовідносин, правильному застосуванню норм матеріального права.
Згідно з вимогами частини 3 статті 21 цього кодексу особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Пунктом 2 статті 36 наведеного кодексу передбачено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно ст. 21 ч. 3 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994р. №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору»передбачено, що він застосовується у випадках прямо передбачених законодавством. До актів законодавства, до яких підлягає застосуванню контрактна форма трудового договору при прийомі на роботу працівників, відноситься Закон України «Про вищу освіту», так ст. 39 зазначеного закону передбачає, що керівник вищого навчального закладу
першого або другого рівня акредитації приймається на роботу шляхом укладення трудового договору, зокрема за контрактом.
Пунктом 6 статті 25 вищеназваного закону визначено, що технікум (училище) відноситься до вищого навчального закладу першого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Статтею 39 Закону України «Про вищу освіту» не встановлено обов*язок власника або уповноваженого ним органу укладати контракт з керівником навчального закладу першого рівня акредитації строком на 5 років.
Як вбачається з рішення суду та матеріалів справі, наказом № 33 від 11.01.2008 року Міністерства транспорту та зв*язку України ( а.с. 13 ) ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Харківського технікуму залізничного транспорту на умовах контракту строком на один рік, умови якого, склад та форма не суперечать вимогам діючого трудового законодавства. (а.с.16-25). Зі змісту контракту випливає, що сторони уклали його на строк з 09 липня 2008 року до 08 липня 2009 року. Згідно пункту 24 цього контракту дія контракту припиняється у зв’язку з закінченням строку його дії. Умови контракту сторонами не оспорювалися і не змінювалися.
Додатковою угодою від 18 червня 2009 року термін дії контракту було продовжено до 08 липня 2011 року включно (а.с.12). Ця додаткова угода до контракту була підписана позивачем та гим не оскаржувалась.
За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про те, що укладення з ним контракту на строк менше п*яти років є порушенням його трудових прав, безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи наказом № 81-О від 08.07.2011 року Віце-прем*єр-міністра України Міністра інфраструктури України Б.В.Колєснікова, ОСОБА_1 був звільнений з посади директора технікуму на підставі закінчення строку контракту (а.с.14), тобто на підставі, передбаченої контрактом.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушень діючого трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади.
Посилання позивача на те, що його не було попереджено про сплин строку дії контракту за два місяці є безпідставними, оскільки пунктом 29 Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 року № 597 визначено, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін. Тобто вказаним нормативним актом не покладено на власника обов*язку попередження працівника про звільнення у зв*язку із закінченням терміну контракту за два місяці.
Посилання позивача на те, що він фактично продовжував виконувати трудові обов’язки і тому на підставі ст. 39-1 КЗпП України дія укладеного з ним контракту подовжена на невизначений строк не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються матеріалами справи, зокрема табелем обліку робочого часу (а.с. 104-105).
Із актів служби кадрів навчальних закладів та соціальних питань Міністерства інфраструктури України від 08.07.2011 року та від 11.07.2011 року вбачається, що наказ Віце-прем*єр-міністра України Міністра інфраструктури України Б.В.Колєснікова від 08.07.2011 року про звільнення ОСОБА_1 доведено до його відома в день складання актів (а.с.100-103).
Та обставина, що ОСОБА_1 після 08.07.2011 року підписував службові документи як директор технікуму правового значення немає, оскільки вказані дії він вчиняв самостійно, на свій страх та ризик, без згоди власника Міністерства інфраструктури України.
На підставі наведеного вище, та враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про його неправильність, судова колегія підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді