ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

11 жовтня 2006 р.

№ 7/38-21/11

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Разводової С.С. (доповідач) - головуючого

 

Самусенко С.С.,

 

Катеринчук Л.Й.

 

розглянувши   касаційні скарги

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

 

на ухвалу  та на постанову

господарського суду Львівської області від 08.02.2006 року Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року

 

у справі

№ 7/38-21/11 господарського суду Львівської області

 

за заявами

ОСОБА_1, м. Львів, ОСОБА_11, м. Львів, ОСОБА_12, м. Львів, ОСОБА_8, м. Львів, ОСОБА_13, м. Львів, ОСОБА_14, м. Львів, ОСОБА_15, м. Львів, ОСОБА_16, м. Львів, ОСОБА_17, м. Львів,  ОСОБА_6, м. Львів,  ОСОБА_9, м. Львів,  ОСОБА_18, м. Львів,  ОСОБА_4, м. Львів,  ОСОБА_19,  ОСОБА_20, м. Львів,  ОСОБА_21, м. Львів, ОСОБА_22, м. Львів, ОСОБА_23, м. Львів, ОСОБА_5., м. Львів, ОСОБА_24., м. Львів,  ОСОБА_25, м. Львів,  ОСОБА_26, м. Львів, ОСОБА_27, м. Львів,  ОСОБА_28, м. Львів, ОСОБА_29, м. Львів, ОСОБА_30, м. Львів,  ОСОБА_31., м. Львів,  ОСОБА_32, м. Львів,  ОСОБА_33, м. Львів, ОСОБА_34, м. Львів,  ОСОБА_35, м. Львів,  ОСОБА_36, м. Львів, ОСОБА_37, м. Львів, ОСОБА_38, м. Львів, ОСОБА_7, м. Львів,  ОСОБА_40, м. Львів, ОСОБА_3, м. Львів, ОСОБА_41, м. Львів,  ОСОБА_42, м. Львів, ОСОБА_43, м. Львів,  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  ОСОБА_44, м. Львів

 

до	ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат ”

 

про	визнання кредиторами

За участю представників сторін

від кредитора   не з'явилися,

від боржника    не з'явилися

 

                                                       ВСТАНОВИВ:

 

            Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2006 року у справі № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" відмовлено у задоволенні заяв громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12,  ОСОБА_8, ОСОБА_13,  ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_9,  ОСОБА_18,  ОСОБА_4,  ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,  ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,  ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_7, ОСОБА_40, ОСОБА_3, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_2, ОСОБА_44 про визнання кредиторами ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" на підставі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року зазначена ухвала залишена без змін на підставі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

 

Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до  Вищого  господарського  суду України з касаційними  скаргами, в яких просять скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 23, 31  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з  наступних  підстав.

                 

               З матеріалів справи видно, що в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат", яка порушена ухвалою суду першої інстанції від 11.01.2002 року за заявою ДПІ у Личаківському районі.

               Ухвалою місцевого господарського суду від 01.08.2002 року відкрито процедуру санації та призначено керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_45 та визначено санатора (інвестора).

                Постановою господарського суду Львівської області від 26.04.2006 року визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора  банкрута -арбітражного керуючого ОСОБА_45.

                У газеті "Голос України" від 31.07.2004 року у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було опубліковано відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

 

                Суд апеляційної інстанції встановив, що місцевого господарського суду надійшли відповідні заяви громадян про визнання їх кредиторами боржника та включення до реєстру вимог кредиторів в порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Свої вимоги вони обґрунтовували тим, що були працівниками ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат", при викупі майна підприємства під час приватизаційних процесів внесли грошові кошти.

             Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів заявниками продано належні їм на праві власності прості іменні акції  ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат".

 

          Відповідно до ст. 1 Закону кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням, як визначено в цій же статті Закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у даній справі № 7/38-21/11.

Таким чином, незважаючи на те, що вказані вимоги фізичної особи мають грошовий вираз, вони не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Закону.

Ці вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону за результатами розгляду грошових вимог у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, Закон не передбачає як включення вимог із зобов'язань учасників (засновників) юридичної особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік у реєстрі.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволені заяв зазначених громадян відповідає чинному законодавству.

Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 31 Закону у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Отже, незалежно від того, що Законом не передбачено визнання та включення вимог учасників (засновників) юридичної особи до реєстру, такі вимоги підлягають погашенню у справі про банкрутство та задовольняються у ліквідаційній процедурі у п'яту чергу.

 

             Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заявники, відчуживши акції, втратили право вимоги на визнання їх кредиторами боржника.

 

             Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

             На підставі викладеного суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ухвалу місцевого господарського суду від 08.02.2006 року слід залишити без змін.                                    

                

           За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року необхідно залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

 

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   111⁵ , 111⁷,  111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України, -

 

ПОСТАНОВИВ :

 

1.          Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення.

    2.  Ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року залишити без змін.

 

Головуючий                                                                      С.С. Разводова

 

Судді                                                                                С.С. Самусенко

 

                                                                                          Л.Й. Катеринчук