Справа №22а-370/ 2006 р.                    Головуюча   у    1-й  інстанції    Корнешова Т.В.

Категорія 19                                          Судця - доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18   вересня   2006   року   колегія   суддів   судової  палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої     -       Буренкової К.О., судців: Козаченка В.І.,   Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача                            ОСОБА_1,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   адміністративну справу

за  апеляційними  скаргами ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року і на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до начальника Миколаївського обласного управління юстиції (далі начальник МОУЮ) про зобов 'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати начальника МОУЮ виконати доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку його звернення щодо виконання судових рішень.

Позивач вказував, що його звернення до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮ України) відповідно виконання судових рішень було переадресовано начальнику МОУЮ для виконання. Але відповідач у повному обсязі не виконав доручення Департаменту ДВС МЮ України, надав йому відповідь без перевірки фактів, викладених в зверненні від 22 червня 2005 року, не вжив заходів щодо усунення порушень, пов'язаних з тривалим невиконанням рішень суду.

Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати на ухвалити нове рішення. На думку апелянта, постанова суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та без застосування норм матеріального права.

28 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з клопотанням про ухвалення додаткової постанови відносно його вимог по факту невиконання рішень Ленінського суду м. Миколаєва від 14 грудня 1999 року та Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 1989 року, а також виконання рішення КТС від 10 листопада 1983 року. Також 10 січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до того ж суду з клопотанням про роздрукування технічного запису судового засідання.

В зв'язку з тим, що зазначені клопотання судом першої інстанції не були розглянуті, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2006 року вказана апеляційна скарга разом з матеріалами справи була повернута до Заводського районного суду м. Миколаєва для вирішення питання стосовно ухвалення додаткової постанови та здійснення повного роздрукування технічного запису судового засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2006 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови відмовлено.

Не згодившись з вказаною ухвалою суду, в зв'язку з її безпідставністю, ОСОБА_1 просить її змінити, задовольнивши його нерозглянуті позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана відповідачем в межах його повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» (далі -Закон). Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача та відмовив йому в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22 червня 2005 року звернувся до вищих органів законодавчої, виконавчої, судової влади України з заявою, в якій просив забезпечити його права на правильне виконання рішень Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 1999 року і від 18 січня 2005 року (а.с. 41).

Вказане звернення 18 липня 2005 року департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслало відповідачу для розгляду (а.с. 3).

02 серпня 2005 року за підписом начальника МОУЮ, по результатам перевірки вказаного звернення, ОСОБА_1 була направлена відповідь з дотриманням положень Закону (а.с. 4), в зв'язку с чим, права позивача відповідачем порушені не були.

Таким чином, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і про відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою про зобов'язання начальника МОУЮ виконати доручення Департаменту ДВС МЮ України про перевірку його звернення щодо виконання вищевказаних судових рішень (а.с. 2,9).

28 грудня 2005 року, після ухвалення Заводським районним судом м. Миколаєва рішення за позовом ОСОБА_1 до начальника МОУЮ про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до зазначеного суду з заявою про ухвалення додаткової постанови. Своє клопотання він мотивував тим, що для забезпечення ефективного захисту судом його прав та інтересів необхідно прийняти додаткову постанову по факту невиконаних рішень Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 1999 року, Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 1989 року і рішення КТС від 10 листопада 1983 року.

Між тим, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 та повного роздрукування технічного запису судового засідання (а.с. 80-92), з вказаними вимогами позивач до суду не звертався та вони не були предметом судового розгляду.

з

Тому суд, відповідно до вимог ст. 168 КАС України, обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови.

Доводи апеляційних скарг, що постанова суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та без застосування норм матеріального права, а ухвала суду є безпідставною, не заслуговують на увагу та не були підтверджені при розгляді справи.

За таких обставин постанова суду та ухвала суду є обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195,202,207 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року і ухвалу того ж суду від 20 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Судді:

Згідно з оригіналом

суддя апеляційного

Миколаївської області      Т.С.Довжук