ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 2-29/5064-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Разводової С.С. (доповідач) - головуючого |
Самусенко С.С. |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | ЗАТ “Керчинський известняк” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року. |
у справі | № 2-29/5064-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” |
до | ЗАТ “Керчинський известняк” |
про | стягнення 29119,15грн. |
За участю представників сторін
від кредитора Шатунов А.С. дов.,
від боржника не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2006 року у справі № 2-29/5064-2006 (суддя Башилашвілі О.І.) позов ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ЗАТ "Керченський известняк" про стягнення 29 119,15 грн. задоволено на підставі ст.ст. 267, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року зазначене рішення залишене без змін на підставі ст.ст. 267, 526, 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ЗАТ "Керченський известняк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, п. 1 та п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(орендодавець) та ЗАТ "Керченський известняк" (орендар) укладений договір оренди № 406 а земснаряду ЛС-27 № 4. Згідно п. 7 Договору, плата за оренду майна здійснюється орендатором 1 раз в місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1) величина орендної плати складає 4 276,88 грн. без ПДВ (5 132,26 грн. з ПДВ).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за відповідачем в частині своєчасної оплати за період з 30.05.2001 року по 28.12.2002 року виникла заборгованість у сумі 97 538,57 грн. Зазначена сума боргу стягнута з відповідача на користь ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі рішення місцевого господарського суду від 19.03.2003 року у справі № 2-6/3768-2003.
Також суд попередньої інстанції вказав, що судом першої інстанції встановлено, що за період розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи 2-6/3768-2003 відповідач продовжував користуватися об’єктом оренди, у зв’язку з чим позивач виставляв рахунки на сплату орендної плати, загалом на суму 20 755,36 грн. Але відповідачем зазначена сума на день розгляду справи не була сплачена.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди встановили, що заборгованість за відповідачем виникла у зв’язку з несплатою їм рахунків від 30.12.2002 року, 29.01.2003 року, 28.02.2003 року та від 31.03.2003 року.
Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що а ні Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а ні Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зазначені правові акти не містять заборони кредитору звертатися до господарського суду з вимогами по стягненню заборгованості в межах позовного провадження, а не провадження у справах про банкрутство.
Судова колегія не може погодитись із зазначеними висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки останні не відповідають нормам діючого законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
В силу ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у встановлений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
Так, вказаною статтею передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2006 року у справі № 2-29/5064-2006 позов ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ЗАТ "Керченський известняк" про стягнення 29 119,15 грн. (за період з 30.12.2002 року по 31.03.2003 року) задоволено.
З матеріалів справи видно, що 02.07.2004 року ухвалою господарського суду у відношенні ЗАТ "Керченський известняк" було порушено справу про банкрутство.
19.10.2004 року тим же судом затверджено реєстр кредиторів ЗАТ "Керченський известняк" в якому позивач відсутній.
Згідно з ст. 1 Закону про банкрутство кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, тощо.
Колегія суддів зазначає, що прийняття судом рішення про стягнення з боржника заборгованості не звільняє кредитора від обов’язку заявлення грошових вимог до боржника в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не зверталося до суду з заявою про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство останнього.
Також, затверджуючи реєстр вимог кредиторів ухвалою від 19.10.2004 р. у справі № 2-11/8118-2004, суд встановив, що вимоги кредиторів, які не були заявлені в строк, встановлений для їх подання, вважаються погашеними.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року і рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2006 року необхідно скасувати, а справу передати до господарського суду АР Крим на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Керчинський известняк” задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2006 року скасувати.
3. Справу передати до господарського суду АР Крим на новий розгляд.
Головуючий С.С. Разводова
Судді С.С. Самусенко
Л.Й. Катеринчук