АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2-100/2011 рік.                                                                  Головуючий 1 інстанції: - Богдан М.В.

Провадження № 22-ц-/2090/1082/2012рік.                                                Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.                                                                           

Категорія: житлові.                                                                      

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

          1 лютого 2012 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                  головуючого-судді : - Кокоші В.В.,

                  суддів : - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

                  при секретарі: - Давшан А.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2011 року по справі за позовом ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-особи: відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради - про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,

                                                                      в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»звернулося в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що на згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2007 року вона є власником гуртожитку, який  розташований по АДРЕСА_1.

В кімнаті №14  вказаного гуртожитку з 8 червня 1999 року зареєстрований ОСОБА_1., а також його малолітня дочка ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

З кінця 2007 року відповідачі не мешкають за місцем свої реєстрації без поважних причин, оскільки  ОСОБА_1. здав кімнату гуртожитку в  найм стороннім особам, що стверджується актом  комісії ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»від 20 жовтня 2008 року.

          Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 71, 72  ЖК України, ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж» просило суд визнати ОСОБА_1. та його малолітню дочку ОСОБА_2., 1998 року народження такими, що втратили право на користування жилою кімнатою №14 гуртожитку  по АДРЕСА_1.

          Зобов’язати відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1. з реєстраційного обліку в кімнаті №14 гуртожитку по АДРЕСА_1.

          Відповідач ОСОБА_1., діючий у власних інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2., позов не визнав.

          При цьому посилався на те, що він та його малолітня дочка постійно мешкають у спірній  кімнаті гуртожитку.

          Представник управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради просила суд вирішити спір з урахуванням інтересів  неповнолітньої дитини.

          Представник відділу ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області в судове засідання не з’явився.

          Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2011 року позов задоволено.

          Визнано ОСОБА_1., ОСОБА_2., 1998 року народження такими, що втратили право користування жилими приміщеннями кімнати АДРЕСА_1.

          Зобов’язано відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1.  з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити  позивачу у задоволенні позову.

          Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі не проживають у кімнаті у гуртожитку понад шість місяців без поважних причин, у зв’язку з чим втратили право на користування жилою площею в кімнаті гуртожитку та підлягають зняттю з реєстраційного обліку.

          Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

           Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

           Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

           Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період  роботи або навчання.  

        Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 затверджене «Примірне положення про гуртожитки», яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування гуртожитком, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13 Примірного положення).

          Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин щодо користування жилою площею  в гуртожитках з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст.  71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення  застосовується і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).          

          Відповідно до роз’яснень, викладених в  абзаці першому п. 10 постанови  Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»,  у справах про  визнання  наймача  або  члена  його  сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно  з'ясовувати причини  відсутності   відповідача  понад встановлені   строки.  Суд  може продовжити пропущений строк у  разі  їх  поважності  (перебування  у відрядженні,   у   осіб,   які   потребують   догляду,   внаслідок неправомірної   поведінки   інших  членів  сім'ї  тощо).        

       Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання  вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.  

          Судовим розглядом  встановлено, що жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 є гуртожитком та належить на праві власності ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2007 року (а. с. 6-8,187, 204, 225-226).

           З пояснень відповідача ОСОБА_1., наданих в суді, встановлено, що з 1998 року він працював у ВАТ «Південелектромонтаж». У зв’язку з роботою на підприємстві йому було надано кімнату у гуртожитку.  Рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету про надання йому житла в гуртожитку, а також спеціальний ордер, який надавав йому право на заселення  до кімнати в гуртожитку,  в нього не збереглися.  

         Факт правомірності вселення відповідачів до спірної кімнати гуртожитку, позивачем ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж» не оспорюється.

          Із копії паспорта ОСОБА_1., залученої до справи вбачається, що з 8 червня 1999 року він зареєстрований в кімнаті  АДРЕСА_1 ( а. с. 32).

          Крім ОСОБА_1. в кімнаті гуртожитку з 23 червня  2004 року зареєстрована його малолітня дочка ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка до цього  часу мешкала зі своєю матір’ю ОСОБА_3. в квартирі  АДРЕСА_2 ( а. с.5, 13,  92 , 94, 117).

          Із акту комісії перевірки дотримання норм житлового законодавства у відомчому гуртожитку ТОВ  «ХСП-441 Південелектромонтаж»від 20 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1. та його малолітня дочка в кімнаті  №14 гуртожитку по АДРЕСА_1 не мешкають з кінця 2007 року, а їхня кімната здається в оренду сторонній особі ОСОБА_4.  Зазначені обставини стверджуються власноручним підписом ОСОБА_4., який міститься у акті комісії ( а. с. 11, 90).

           Факт не проживання ОСОБА_1., ОСОБА_2.  кімнаті  № 14 гуртожитку з кінця 2007 року по день складання комісією акту, підтвердили в судовому засіданні першої інстанції свідки  ОСОБА_5.,  ОСОБА_6.

          З письмових пояснень ОСОБА_7, посвідчених приватним нотаріусом  Харківського МНО Харківської області 6 січня 2011 року та залучених до справи вбачається,  що з кінця 2007 року до березня 2009 року він, його дружина ОСОБА_4., та їх неповнолітній син  мешкали в кімнаті №14 гуртожитку по АДРЕСА_1, яку їм здавав в оренду на платній основі ОСОБА_1. ( а. с. 202).

           Згідно довідки №625 міської дитячої поліклініки  №1  Комінтернівського району м. Харкова від 26 квітня 2010 року,  гуртожиток по АДРЕСА_1  перебуває на території, яка обслуговується медичним закладом.  Дитина ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження проживала за адресою АДРЕСА_1, але останні 2-3 роки вона до поліклініки за медичною допомогою не зверталася. При неодноразовому відвідуванні медпрацівниками даної адреси нікого застати не вдалося. Зі слів сусідів, останні 2-3 роки дівчинку за даною адресою ніхто не бачив (а. 118).

         З довідки №271 міської поліклініки №9 від 15 квітня 2010 року вбачається, що будинок АДРЕСА_2 знаходиться на території, яка обслуговується міською поліклінікою. Дитина ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження  перебувала за даною адресою  під наглядом сімейного лікаря з моменту свого  народження. 4 вересня 2003 року  дитина вибула за адресою: АДРЕСА_1.  З 18 березня 2008 року до теперішнього часу дитина мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на обліку в міській поліклініці №9 ( а. с. 119).

         Згідно довідки № 76 Харківської гімназії №163,  учениця ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження прибула до 3-го класу навчального закладу 20 серпня 2007 року. Під час проведення педагогічного патронажу  класним керівником встановлено, що вона проживає у 3-х кімнатній квартирі  разом з матір’ю ОСОБА_3. за адресою: АДРЕСА_2. ( а. с. 99).  

          Судом  першої інстанції допитана як свідок мати відповідача ОСОБА_1. - ОСОБА_8., яка вказувала, що її син ОСОБА_1. постійно мешкає зі своєю родиною в гуртожитку по АДРЕСА_1.

         Вирішуючи спір, суд дав належну оцінку її свідченням та дійшов висновку, що вони суперечать наявним у справі доказам, а сам свідок є близьким родичем позивача та  зацікавлений в результатах розгляду  даної справи.

         Суд дав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_9., який адреси місця проживання  ОСОБА_1. не знав, та не зміг пояснити суду, з ким  відповідач  проживає, чи є у нього дружина та діти.

         За таких обставин, суд першої інстанції  обґрунтовано дійшов висновку про те, що  відповідач ОСОБА_1. та його малолітня дочка ОСОБА_2. з кінця 2007 року по 20 жовтня 2008 року не мешкали без поважних причин в кімнаті №14 гуртожитку по АДРЕСА_1 та правомірно визнав їх такими, що втратили право на користування жилою площею в кімнаті гуртожитку.

          Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права  й  підстав для його скасування  та ухвалення нового рішення судова колегія не вбачає.

          В той же час, покладаючи зобов’язання на відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1.  з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, суд допустився помилки.

          Відповідно до вимог ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.  

          Матеріали справи свідчать, що відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області  приймав участь у справі як 3 - особа, яка не заявляла  самостійних вимог.

          Діючий ЦПК України не передбачає можливості покладення на 3 - особу  рішенням суду будь-яких зобов’язань, оскільки вона не є стороною у справі.         

          В той же час, згідно  ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації за місцем проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

           З огляду на викладене,  судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині зобов’язання відділу ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1. з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1  та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  в цій частині відмовити.

          Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що він  разом із дочкою не мешкав в кімнаті гуртожитку понад шість місяців без поважних причин, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки вказані обставини стверджуються актом комісії перевірки дотримання норм житлового законодавства у відомчому гуртожитку ТОВ  «ХСП-441 Південелектромонтаж»від 20 жовтня 2008 року, поясненнями свідків,  довідками медичних та навчальних закладів.

          Не можуть бути прийняті до уваги  судової колегії й  доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що суд при вирішенні спору безпідставно не застосував вимоги Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

            З 1 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 цього Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

          Частиною 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше 5 років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.   

          Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»звернулося в суд з позовом про визнання ОСОБА_1., ОСОБА_2. такими, що втратили право користування  житлом   з підстав,передбачених ст. ст. 71 , 72  ЖК України.

         Позовні вимоги ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»про виселення ОСОБА_1. та його неповнолітньої дочки ОСОБА_2. з кімнати № 14  гуртожитку по АДРЕСА_1  не заявлялися та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

          Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1.,  не є суттєвими та висновків суду в частині  визнання його та  ОСОБА_2. такими, що втратили право на користування жилою площею в  кімнаті гуртожитку,  не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п.3, 4 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

                                                              в и р і ш и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити - частково.

          Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2011 року в частині зобов’язання відділу ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

         Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ХСП-441 Південелектромонтаж»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-особи: відділ ГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в кімнаті АДРЕСА_1 - відмовити.      

         В іншій частині рішення  Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2011 року залишити без змін.

         Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: