Справа № 22-ц-227/2012 Головуючий у I інстанції –Требух Н.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Євстафіїв О. К.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,
суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,
при секретарі:Костюк Ю.Г.,
за участю:представників: позивача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, відшкодування збитків та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У лютому 2011 р. ОСОБА_5 пред’явив позов до ОСОБА_7, в якому просив стягнути на його користь борг в сумі 19120 грн. 00 коп., 5736 грн. 00 коп. упущеної вигоди, 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 у борг під розписку 19120 грн. 00 коп. для ведення спільної діяльності. Після отримання коштів відповідач пояснила, що їх спільна діяльність полягатиме у збільшенні нею товарообігу за рахунок отриманих від позивача коштів, а за результатами річної діяльності дохід, отриманий від обороту вкладених позивачем коштів, розподілятиметься між нею й позивачем у рівних частках. Проте ОСОБА_7 ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань. У зв’язку з цим остання має повернути позивачеві вищевказані кошти, відшкодувати упущену вигоду за період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р., спричинену неможливістю вкладення ОСОБА_5 у власний бізнес переданих ОСОБА_7 коштів. Введенням позивача в оману та незаконним утриманням коштів відповідач завдала позивачеві моральної шкоди у вигляді душевних страждань. Правовою підставою вказаних вимог ОСОБА_5 у позовній заяві вказано ст.ст. 23, 524, 614, 615, 623 і 1167 ЦК України.
Справа розглядалася неодноразово; оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- суд невірно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1047 ЦК України. Так, між сторонами по справі був укладений договір позики, що підтверджується відповідною розпискою від 17.11.2010 р. Отже між ними виникли позикові зобов’язання,
- відповідач отримала від позивача кошти для ведення спільної діяльності (бізнесу), але така діяльність не розпочалась, тобто мета, для якої в позивача було взято кошти, не досягнута, відповідач не має наміру повертати позивачеві взяті в нього кошти. Отже вони повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача за рішенням суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_7 просив її відхилити за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що між сторонами правовідносини позики не виникли, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача. Даного висновку суд дійшов без дотримання у повному обсязі норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, по справі встановлено наступне.
10.02.2007 р. ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_5 19120 грн. 00 коп. грошових коштів для ведення спільної діяльності (бізнесу) під розписку. Викладене підтверджується текстом даної розписки (а.с. 33).
12.03.2010 р. на повернення взятих за вказаною розпискою коштів ОСОБА_9 передала під розписку ОСОБА_5 80 доларів 00 центів США, що підтверджується записами у зошиті доходів та витрат ОСОБА_9 (витяг з нього на а.с. 61) та висновком судово-технічної експертизи від 30.09.2011 р. № 444, який виконано експертами НДЕКЦ УМВС України в Чернігівській області (а.с. 107-119).
17.10.2010 р. позивач направив поштою відповідачеві вимогу про повернення у п’ятиденний строк з дня отримання даної вимоги взятих в нього грошей у сумі 19120 грн. 00 коп. і про надання йому в цей же строк інформації про отриманий від використання даних коштів дохід за період з 10.02.2007 р. по 17.11.2010 р. для визначення належної йому частки доходу (копія даної вимоги з копією чека про її отримання відділенням поштового зв’язку для доставки її ОСОБА_7 на а.с. 12). Цю вимогу ОСОБА_7 не задовольнила, що учасниками судового розгляду не заперечується.
З встановленого випливають наступні висновки.
В силу ч. 1 ст. 11 ЦК України між сторонами виник договір про спільну діяльність. Отже для врегулювання спірних правовідносини має бути застосовано норми ст.ст. 1130, 1131 ЦК України. Згідно з ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, зокрема правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Оскільки інше щодо спірних правовідносин законом не встановлено, сторони договір про спільну діяльність у письмовій формі не укладали, то при вирішенні спору між ними слід виходити з наявних у справі допустимих доказів про умови спільної діяльності сторін.
Так, розписка про отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_5 коштів у сумі 19120 грн. 00 коп. не містить даних про те, що ці кошти ОСОБА_5 передано ОСОБА_9 без зобов’язання останньої повернути їх ОСОБА_5 Також ця розписка не містить даних про строк повернення вказаних коштів ОСОБА_5
У справі відсутні докази про те, що відповідач зобов’язана сплачувати позивачеві дивіденди, отримані від використання наданих їй позивачем коштів у сумі 19120 грн. 00 коп., що сторони належним чином виконали умови домовленості про спільну діяльність та досягли мети цієї спільної діяльності.
У заяві до суду І інстанції від 26.04.2011 р. про скасування постановленого по цій справі заочного рішення від 05.04.2011 р. про часткове задоволення позову ОСОБА_9 стверджує, що вона повернула ОСОБА_5 частину отриманих від нього коштів (а.с. 46-47).
Розписка про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_9 коштів у сумі 80 доларів 00 центів США не містить даних про те, що ці кошти ОСОБА_5 отримано як прибуток від спільної діяльності з ОСОБА_9
Згаданий вище висновок судово-технічної експертизи ніяким чином не спростовано.
Отож по справі встановлено, що 10.02.2007 р. ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_5 19120 грн. 00 коп. грошових коштів для ведення спільної діяльності під зобов’язання їх повернути і що на часткове виконання даного обов’язку вона 12.03.2010 р. сплатила ОСОБА_5 80 доларів 00 центів США. Таким чином, на момент розгляду справи відповідач має повернути позивачеві грошові кошти у такій сумі: 19120 грн. 00 коп. – 638 грн. 72 коп. (80 доларів 00 центів США х 7,984 – офіційний курс долара США відносно гривні на 12.03.2010 р. = 638 грн. 72 коп.) = 18481 грн. 28 коп.
Отже висновок місцевого суду про те, що правовідносини позики між сторонами не виникли, є вірним. Але посилання суду на те, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, суперечить змістові позовної заяви (а.с. 9-10). На порушення ОСОБА_7 зобов’язань за договором спільної діяльності як на одну з правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ОСОБА_5 посилається і в апеляційній скарзі (а.с. 140-141).
Суду не надано доказів про розмір упущеної ОСОБА_5 за період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. вигоди, спричиненої неможливістю вкладення ним у власний бізнес переданих ОСОБА_7 коштів. Також не надано суду доказів і про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обумовлено відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням умов їхньої спільної діяльності (бізнесу).
З викладеного випливає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення переданих їй коштів підлягає скасуванню з постановленням рішення про часткове задоволення даних вимог – на суму 18481 грн. 28 коп., а в іншій частині воно має бути залишене без змін.
У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 397 грн. 22 коп. на відшкодування судового збору й витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, сплачених за подання позову та апеляційної скарги – пропорційно до розміру задоволених вимог (квитанції на а.с. 1-8, 142-143), 1463 грн. 28 коп. на відшкодування вартості судово-технічної експертизи (квитанція на а.с. 126) і 1695 грн. 30 коп. на відшкодування вартості правової допомоги адвоката (квитанції на а.с. 23, 34) – за його участь у судових засіданнях пропорційно до, зафіксованого в журналах судових засідань часу, а всього 3555 грн. 80 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 1130, 1131, 526 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення переданих їй коштів і частково задовольнити дані вимоги.
Стягти з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 18481 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 28 коп. на повернення переданих їй за розпискою від 10 лютого 2007 року коштів, 3555 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 80 коп. на відшкодування судових витрат.
В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: