Справа № 22-ц-144/2012 Головуючий у I інстанції – Березовський О.Д.
Категорія – цивільна Доповідач - Харечко Л. К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 січня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.,
суддів:Іваненко л.в., Зінченко С.П.
при секретарі:Костюк Ю.Г.,
за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Чернігова апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Городнянської міської ради Чернігівської області, відділу Держкомзему у Городнянському районі, Чернігівської області про визнання недійсними рішень міської ради та державного акту на право приватної власності на землю,
в с т а н о в и в:
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Городнянської міської ради Чернігівської області та відділу Держкомзему у Городнянському районі Чернігівської області про визнання недійсними рішення міської ради та державного акту на право власності на землю відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Городнянського районного суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду. На думку апелянта, рішення суду ухвалене невірно з причин недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Так, зокрема, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в 1986 році рішенням виконкому Городнянської міської ради її чоловікові ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку під забудову під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1, площею 600 кв. м., однак відповідач незаконно за рахунок площі землі її чоловіка збільшив свою земельну ділянку, а тому і приватизація земельної ділянки відповідачем проведена також незаконно.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 88 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, який був чинним станом на 1986 рік, було визначено, що в містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім’ї.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що відповідно до архівного витягу з рішення № 6 виконкому Городнянської міської Ради народних депутатів від 16.01.1986 року встановлено, що ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м.Городня площею 600 м.кв. за рахунок земельних вимірів гр. ОСОБА_7 по АДРЕСА_2, залишивши останньому в користування 1329 м.кв. ( а.с. 75 ), про що в генеральний план присадибної ділянки по ОСОБА_6 було внесено відповідні зміни та визначено на плані розмір виділеної земельної ділянки ( ширина 17 м., довжина 36 м. ) ( а.с. 14 ).
Згідно договору від 28.04.1940 року встановлено, що селищною радою ОСОБА_8 ( батьку ОСОБА_9.) було виділено під забудову терміном на 55 років, тобто до 28.04.1995 року, земельну ділянку площею 1215 м.кв. в по АДРЕСА_1 що підтверджується типовим договором на право забудови від 20.04.1940 року та генеральним планом ( схемою ) земельної ділянки, складеним 20.12.1947 року ( а.с. 63-66 ).
З генерального плану ( схеми ) присадибної ділянки АДРЕСА_1, користувач ОСОБА_9, складеного 15.05.1954 року, встановлено, що площа земельної ділянки, якою користувався останній на момент складення плану, становила 1246, 60 м.кв. ( а.с. 79 ), 170 м.кв. з яких було вилучено відповідно до рішення виконкому Городнянської міської Ради депутатів трудящих від 15.04.1970 року № 74 в зв’язку з влаштуванням нової вулиці ( а.с. 8-10 ).
За рішенням виконкому Городнянської міської Ради народних депутатів № 166 від 18.07.1989 року було змінено конфігурацію ділянки ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, наявні надлишки 80 м.кв. з західної сторони ділянки перенесено в кінець городу ( а.с. 11 ). В генеральний план зазначеної присадибної ділянки, належної ОСОБА_9, 04.10.1989 року було внесено відповідні зміни в зв’язку з чим площа відповідної ділянки збільшилась та склала 1248 м.кв., в тому числі надлишки склали лише 48 м.кв. ( а.с. 78-79 ).
З комісійного акту виконкому Городнянської міської ради від 22.11.1994 року встановлено, що надлишки площі земельної ділянки, яка належить власнику домоволодіння №34 виникли за рахунок території земельної ділянки АДРЕСА_2 та за результатами обміру площа земельної ділянки під домоволодінням №34-а, яке належить ОСОБА_6.( по АДРЕСА_1), станом на 22.11.1994 року складає 600 м.кв. ( а.с. 73 ).
Таким чином, з введенням в дію нового Земельного кодексу Української РСР 1990 року ОСОБА_9 зберігав за собою право на користування земельною ділянкою загальною площею 1248 м.кв..
Статтею 17 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. При цьому ч. 8 відповідної статті передбачено, що передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення ( викупу ) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 31 вказаного Земельного кодексу України вилучення ( викуп ) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель ( крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями ) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, що визначено ч. 3 ст. 31 цього Кодексу.
Питання розширення земельної ділянки позивача за рахунок земельної ділянки ОСОБА_9 піднімалось позивачем ще в 1988 році( а.с. 71 ).
Рішенням № 175 виконкому Городнянської міської Ради народних депутатів 20.09.1994 року до земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 було здійснено дорізку 80 м.кв. ( а.с. 13 ).
Відповідно до плану земельної ділянки ОСОБА_6, відведеної під індивідуальне будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 в м. Городня, встановлено, що дорізка 80 м.кв. землі на рішенням виконкому № 175 від 20.09.1994 року відбулась зі сторони та за рахунок земельної ділянки АДРЕСА_1( а.с. 105 ).
18 лютого 1997 року виконком Городнянської міської Ради народних депутатів за результатами розгляду заяви ОСОБА_10 прийняв рішення № 31 від 18.02.1997 року, яким відмінив п. 1 рішення виконкому Городнянської міської Ради народних депутатів № 175 від 20.09.1994 року „Про доведення присадибних ділянок до норм землекористування, згідно земельного кодексу”, тобто відмінив своє рішення про дорізку до земельної ділянки ОСОБА_6 80 м.кв. ( а.с. 12 ).
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення виконкому Городнянської міської ради № 31 від 18.02.1997 року, оскільки при прийнятті рішення виконком Городнянської міської ради діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності з діючим законодавством, та правомірно скасував рішення № 175 від 20.09.1994 року, яке було прийнято з порушенням ст. 31 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Вимагаючи визнання недійсним рішення виконкому Городнянської міської ради Чернігівської області № 166 від 18.07.1989 року позивач посилався на те, що фактично цим рішенням було здійснено не зміну конфігурації земельної ділянки, а дорізку до земельної ділянки ОСОБА_9 внаслідок чого розмір земельної ділянки збільшився майже на 0,02 га. Разом з тим, на підставі досліджених судом доказів встановлено, що станом на 1954 рік площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 становила 1254 м.кв., при цьому виділена під забудова вказана земельна ділянка площею більше 0,12 га була передана органом місцевого самоврядування забудовнику ще в 1940 році строком на 55 років до 28.04.1995 року. Після вилучення у ОСОБА_9 170 м.кв. для влаштування нової вулиці, останній мав право вимагати та отримати в якості компенсації іншу земельну ділянку відповідних розмірів для доведення розмірів своєї земельної ділянки до раніше існуючих. Судом встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_9 станом вже на 1988 рік знаходилась земельна ділянка площею більше 0,12 га, яка утворилась за рахунок земельної ділянки сусіднього домоволодіння №36. Фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_9 були погоджені міською радою, не заперечувала цих меж і позивачка, яка не заперечувала того факт, що вони з чоловіком погодились на збільшення земельної ділянки ОСОБА_9 до раніше існуючих розмірів. Крім того, наявні між земельними ділянками надлишки в розмірі 0,008 га на підставі ордеру Городнянської міської ради Чернігівської області також були передані в користування ОСОБА_9.( а.с. 69 ).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що рішення виконкому Городнянської міської ради Чернігівської області від 18.07.1989 року про зміну конфігурації земельної ділянки ОСОБА_9 ніяким чином не вплинуло на фактичні розміри його земельної ділянки та не призвело до їх збільшення, оскільки ці розміри та межі земельної ділянки вже були встановлені до цього та площа земельної ділянки складала 0,12 га., та про відсутність підстав для визнання недійсним рішення № 166 виконкому Городнянської міської ради Чернігівської області від 18.07.1989 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 519304, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність загальних правових підстав для визнання недійсним державного акту та підстав для визнання недійсним державного акту з огляду на положення ст.152 ЗК України та ст.11 ЦПК України, оскільки позивачем не було заявлено вимог про скасування рішення Городнянської міської ради Чернігівської області 14 сесія 4 скликання від 28.12.2004 року, на підставі якого було видано оскаржуваний державний акт.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: